Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМЕЛЬНІ КОМІСІЇ
   

ЗЕМЕЛЬНІ КОМІСІЇ

1918 - органи Гетьманської держави 1918, які займалися питаннями землеволодіння і землекористування, купівлі та продажу землі, тимчас. управління сільс. маєтками, розвитку с. г. Створювалися замість зем. к-тів Української Центральної Ради відповідно до програмної мети П. П. Скоропадського — забезпечити хліборобові-дідичу провідну роль у сусп-ві. Приватна власність на землю оголошувалася фундаментом культури і цивілізації, відновлювалася повна свобода її купівлі-продажу. У центрі цей курс здійснювало м-во зем. справ, на місцях — регіон, управління хліборобства та держ. майна і губ., пов., волосні, земельні, зем.-ліквідаційні та особливі комісії. Останні складалися з голови, призначеного м-вом, і 2 членів (один з них обирався землевласниками, а другий — сходом сільс. громади), вирішували питання про право на врожай 1918 із земель кол. землевласників відповідно до спец, закону, ухваленого 27.V 1918. Голів губ. зем. комісій призначав міїнстр зем. справ. До їх складу входили начальник місц. управління хліборобства та держ. майна, інспектор с. г., керуючий землемірно-тех. відділом зем. комісії, представник держ. зем. банку, голова або член губ. земс. управи, двоє представників від великих землевласників, які володіли ділянками понад 5 десятин, двоє представників від середніх і дрібних землевласників (менше 5 десятин), представник губ. адміністрації, двоє представників місц. окружного суду, губ. земс. агроном і двоє пост, членів від м-ва зем. справ. Усіх членів комісії призначали або обирали зі свого складу відповідні держ. інституції чи громад, орг-ції.

Приблизно на таких самих засадах створювалися пов. зем. комісії. Міністр зем. справ призначав голову комісії. До складу комісії входили: голова або член повітової земс. управи, землемір, представник держ. зем. банку, двоє представників від великих землевласників, двоє представників від середніх і дріб, землевласників, представник пов. адміністрації, представник з'їзду мирових суддів, від двох до чотирьох пост, членів від м-ва зем. справ і земс. агроном. Обов'язки позем, впорядкування, які за часів Рос. імперії виконувалися земс. начальниками та мировими посередниками, покладалися на пост, членів зем. комісій від м-ва зем. справ. Повітові зем. комісії приймали у своє тимчас. управління зем. майно на прохання власників і з дозволу губ. комісій на строк не більше одного року. Маєтки осіб, відсутніх у даній місцевості, приймалися пов. комісією до управління за розпорядженням губ. комісії без заяви власника або його повіреного. Саме управління здійснювалося через передачу маєтків в оренду або пряме господарювання за допомогою призначених фахівців. Видатки на цю справу забезпечувалися зі спец, кредитів м-ва і поверталися з одержаних прибутків. Чистий прибуток передавався власникові, який міг у будь-який час вимагати повернення маєтку. Губ. зем. комісії мали надзв. права. Вони могли у примус, порядку вилучати сільськогосп. інвентар, який, на їх думку, погано використовувався, для робіт в ін. господарствах та для перевезень держ. значення. За рішенням губ. зем. комісій місцеве населення могло у примус, та позасуд. порядку залучатися на термінові сільськогосп. роботи. Поряд із зем. комісіями Рада Міністрів створила тимчасові пов. і губ. зем.-ліквідаційні комісії, у компетенцію яких входив розгляд справ про поновлення поруш, володіння і користування землею, про повернення відібраних після Лют. революції в Росії 1917 підприємств, риб. ловів, знаряддя і рухом, майна, про відшкодування збитків і винагороду за користування майном, про розрахунки за посіви на чужих землях без дозволу власників, володільців чи орендарів. Усі справи, майно, кошти кол. зем. к-тів, зем. відділів, рад роб., сел. і військ, депутатів та ін. організацій, що виникли після Лют. революції і видавали розпорядження про землю, переходили до новоств. тимчас. органів. При виявленні зловживань з боку інституцій і організацій, які діяли у березні 1917 — квітні 1918 на тер. України, їх працівники могли притягатися до карної і цив. відповідальності. Заяви про відновлення порушеного землеволодіння чи землекористування можна було подавати протягом 6 міс. з дня оголошення про початок роботи пов. комісії. Заява про повернення втраченого майна подавалася до тієї комісії, на тер. діяльності якої знаходився маєток. Постанови та рішення пов. комісії могли бути оскаржені в губ. комісії. Рішення останньої вважалось остаточним і оскарженню не підлягало. Стягування збитків скривдженого з відповідача відбувалось або на добровільній основі, або через Державну варту, або ж через губ. скарбниці.

Після приходу до влади Директорії УНР усі зем., зем.-ліквідаційні та особливі комісії було скасовано, а натомість створено зем. управи. Див. також Земельні реформи П. П. Скоропадського.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази