Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АДВОКАТУРА
   

АДВОКАТУРА

— добровільне профес. об'єднання юристів, покликане сприяти захистові прав і свобод гр-н певної країни, іноз. гр-н, осіб без гро мадянства та юрид. осіб, представляти їхні інтереси, надавати їм ін. юрид. допомогу. В Україні А. має тривалу історію. Вона була організаційно оформлена й законодавчо закріплена як особливий правовий інститут ще за польс.-лит. доби (14—16 ст.). До цього існувало т. з. судове представництво. Праця захисника в судах мала характер громад., товариського заняття. Його роль полягала виключно в моральній підтримці однієї з сторін процесу. Першу спробу впорядкувати справу суд. захисту та чітко виділити адвокатську діяльність як професію було зроблено Литовськими статутами (1529, 1566 та 1588). Але назву «адвокат» у значенні захисника прав потерпілої сторони вперше вжито в період Гетьманщини у «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (1743). У Литовському статуті 1529 у значенні «адвокат» вживався термін «прокуратор». «Правами...» передбачалися обов'язкова реєстрація профес. адвокатів у судах та обов'язкове прийняття присяги. Праця адвоката оплачувалася. У період Гетьманщини А. визнавалася як окр. стан, хоча ще не була об'єднана в профес. спілку. Як самост. правовий інститут А. в Україні запроваджена після проведення у Рос. імперії на поч. 60-х pp. 19 ст. судової реформи, якою було закріплено право обвинуваченого на захист. Правову регламентацію інститут А. дістав за «Судовими Статутами» 1864, якими адвокати поділялися на дві категорії — присяжних і приватних повірених. Присяжні повірені організовували свою діяльність на засадах самоврядування шляхом обрання рад присяжних повірених. Приватні ж повірені не мали своєї корпоративної організації. З утворенням 1917 Української Народної Республіки в організації та діяльності присяжних і приват. повірених змін не відбулося. Після проголошення в Україні рад. влади А. фактично втратила свої істор. надбання. 1918 для правозахисту створюються колегії правозаступників. Правозаступники перебували на держ. службі. 1922 прийнято Положення про А. УСРР. Згідно з ним створювалися нові адвокат, органи — колегії захисників, які мали певні права самоврядування. Осн. формами діяльності колегій захисників були приватна практика та певна робота у юрид. консультаціях. Широкими правами контролю за діяльністю колегій захисників наділявся Наркомат юстиції. У серпні 1939 було прийняте перше загальносоюзне Положення про А. Замість слова «захисник» запроваджувалися терміни «адвокат», «адвокатура». В областях України утворювалися колегії адвокатів як добровільні фахові об'єднання. Всі питання, пов'язані з організацією і діяльністю колегій адвокатів, вирішувалися заг. зборами та президією. Однак тоталітарні методи управління в СРСР зводили нанівець місце і роль А. Респ. положення про А. (1962) не внесло змін в орг. структуру обл. колегій адвокатів і юридичних консультацій. З прийняттям Конституції У PCP 1978 відбулося конст. оформлення статусу А. Нове Положення про А. УРСР (1980) розширило види юрид. допомоги гр-нам, проте і воно не виключало втручання у діяльність А. з боку партійних органів, рад нар. депутатів, їхніх викон. та розпоряд. органів, республіканського м-ва юстиції та відділів юстиції в областях.

З проголошенням незалежності України (1991) настав якісно новий етап у діяльності

А. Тепер вона регулюється Конституцією д-ви, Законом «Про адвокатуру» (1992), ін. законод. актами і статутами адвокатських об'єднань. Орг. формами діяльності А. в Україні є адвокат, об'єднання (колегії, адвокат, фірми, контори тощо) та індивід, адвокат, діяльність. А. в Україні здійснює свою діяльність на принципах верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Літ.: Кистяковский А. Ф. Очерк истор. сведений о своде законов, действовавших в Малороссии, под заглавием: Права, по которым судится малороссийский народ. К., 1879; Чубатий М. До історії адвокатури на Україні. Л., 1934; Історія адвокатури України. К., 1992.

О. Д. Святоцький, В. В. Медведчук, Т. Г. Захарченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази