Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow паш-перг arrow ПЕЙЗАЖ
   

ПЕЙЗАЖ

(франц. paysage, від pays — країна, місцевість) — жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа. П. називають також окремий твір цього жанру. Елементи П. трапляються вже в творах давнього мист. (помпейські фрески. 1 ст. н. е.), в розписах і картинах часів італ. Відродження. Як самостійний різновид образотворчого мистецтва П. виник у кит. (7 ст., художник Ван Вей) і япон. (15 ст., К. Хокусаї) мистецтві. В Зх. Європі П. сформувався в 16—17 ст. (в Німеччині — А. Альтдорфер, в Іспанії — Ель Греко, у Голландії — Я. Рейсдал, у Франції — Н. Пуссен). Найбільшого поширення набув у 19 ст. (в Англії — Дж. Констебл і У. Тернер, в Росії — С. Щедрін, Ф. Васильєв, І. Айвазовський). Поступово складаються національні школи П. Важливим засобом патріотичного виховання і формування демократичних настроїв став П. у передвижників (І. Шишкін, О. Саврасов, А. Куїнджі, І. Левітан та ін.). П. був осн. жанром у імпресіоністів (К. Моне, А. Сіслей, К. Піссаро, Е. Мане; див. Імпресіонізм). В модерністських течіях П. втрачає свої жанрові ознаки і образну суть. В рад. мистецтві П. став різноманітнішим за формою і змістом, зокрема розвинувся індустріальний П. Він часто вступає у взаємодію з ін. жанрами як важливий компонент худож. образу. Серед відомих рад. пейзажистів — В. Бакшеєв, М. Сар'ян, С. Герасимов, Г. Ніський, У. Тансикбаєв, М. Ромадін, С. Чуйков, О. Грицай та ін.

На Україні елементи П. з'явились у мініатюрах, настінних розписах та іконах в 14—18 ст., в нар. картинках. У 19 ст. П. посів значне місце у творчості І. Сошенка, М. Сажина, В. Штернберга, К. Трутовського. Майстром реалістичного, переважно графічного П., був Т. Шевченко. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. П. набуває емоційності, нац. своєрідності у творчості С. Васильківського, П. Левченка, С. Світославського, В. Орловського, І. Похитонова, І. Труша. В укр. рад. мистецтві розвиток П. пов'язаний з іменами Г. Світлицького, М. Бурачека, О. Шовкуненка, О. Пащенка, Й. Бокшая, І. Беклемішевої, М. Глущенка, С. Шишка, А. Кашшая, ф. Захарова та інших. Іл. див. також до статей про окремих художників. П. в літературі — опис, зображення природи засобами художнього слова. П. є одним з елементів образної системи твору; у прозі співвідноситься з настроєм дійових осіб, у ліриці може мати самостійне значення: сприйняття природи ліричним героєм. Інколи П. набуває символічного узагальнення ("Парус" М. Лєрмонтова, "Досвітні огні" Лесі Українки). Майстерні картини природи, вдало включені у твір, допомагають розкрити його ідею, передають думки, почуття, настрої персонажів, створюють місцевий колорит. Характер і функція П. залежать від творчого методу, жанру і стилю автора. Іл. див. на окремому аркуші, с. 240—241.

Літ.: Федоров-Давыдов А. А. Советский пейзаж. М.. 1958.

В. А. Афанасьев (П. в образотворчому мистецтві).

Пейзаж - leksika.com.ua