Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow САМОВРЯДУВАННЯ
   

САМОВРЯДУВАННЯ

- тип соціального управління, за якого суб'єкт і об'єкт управління збігаються, тобто самі люди управляють своїми справами, спільно приймають рішення та діють з метою їх реалізації. Як одна з форм організації люд. співіснування С. базується на принципах свободи, рівності та безпосеред. участі в управлінні. Ідеї та практика С. беруть свій початок від первісної, общинно-род. демократії. У класич. розумінні ідея С. уперше була реалізована у Давній Греції. Наук, інтерес до С. виник у середньовіч. Європі. На феномен С. звертали увагу Й. Альтузіус у Німеччині, Р. Л. д'Аргенсон, Ш. Фур'є, А. де Токвіль у Франції, Т. Джефферсон у США, Р. Оуен в Англії та ін. На ідеях С. базувалися погляди соціалістів-утопістів, фізіократів, слов'янофілів тощо. Значний внесок у розробку теорії С. зробили теоретики анархізму кін. 19 — поч. 20 ст. (П. Ж. Прудон, М. О. Бакунін, П. О. Кропоткінта. ін.). Вони вбачали в С. насамперед антидерж. сутність. Так, Л. Гумплович вважав, що протилежністю державній діяльності у вузькому її розумінні є поняття «самоврядування». У проектах анархістів передбачалось утворити місц. представн. органи громадського С: міські союзи та ради, міські думи та районні управи; місц. органи громад, управління (викон. органи) — місц. палаци злагоди, виконкоми союзів і рад, анкетно-стат. бюро; ін. інституції — виб. суд, міліція (міська армія), добровільна армія самооборони, різні «громадські служби» тощо. Суть анархіст, концепції С. полягає у запереченні поділу сусп-ва на тих, хто управляє, і на тих, ким управляють, а звідси — в запереченні державного та будь-якого ін. організованого примусу, в утвердженні ідеї побудови сусп-ва знизу доверху шляхом добровільного об'єднання вільних індивідів та громад. У марксизмі поняття «самоврядування» вживається для характеристики майб. безкласового ком. сусп-ва, заснованого на самовряд. засадах. У межах марксист, ідей існувало кілька напрямів щодо видів С. Так, за Г. В. Плехановим, С. (зокрема місцеве) незрівнянно «краще, ніж бюрократичний режим у новому політичному устрої». В. І. Ленін, навпаки, вважав доктрину місцевого С. політично ілюзорною і теоретично помилковою. На його думку, таке С. відвертає маси від класової б-би та є соціалізмом лише в питаннях місц. управління. В Україні ідеї С. обстоювали М. П. Драгоманов, О. В. Романович- Славатинський, І. Я. Франко, С. С. Дністрянський, М. С. Грушевський, Ю. Л. Панейко та ін. Категорія застосовується до кількох рівнів об'єднань та асоціацій людей: до всього сусп-ва — суспільне, національне, або т. з. загальнонародне, С; до окр. регіонів або громад — місцеве, або комунальне, С; до управління в-вом — виробниче С, або С. труд, колективів. Осн. властивостями С. є: належність влади всьому колективу, її здійснення колективом або безпосередню, або через обрані органи; єдність, збіг суб'єкта та об'єкта управління; самоконтроль та саморегуляція завдяки спільно прийнятим соціальним нормам; спільне ведення заг. справ; самофінансування; обстоювання та захист спільних інтересів на основі самодіяльності й самовідповідальності тощо. На відміну від ін. форм та видів соціального управління, зокрема держ. управління, С. характеризується, по-перше, наявністю особливих суб'єктів — громад, комун, тер. громад, трудових і вироб. колективів тощо, які передусім є суб'єктами не держ. влади, а громадянського суспільства. По-друге, С. має ряд особливостей щодо обсягу, діапазону та прав, природи об'єктів свого впливу, значна частина яких не характерна для держ. правовідносин: питання місц. значення, внутрішньогосп. справи та ін. Система С. функціонує і розвивається на законодавчо оформлених нижніх і верхніх територіальних (напр., місто, село, район тощо) або вироб. (напр., підприємство) рівнях залежно від традицій, звичаїв і політ.-прав. організації тієї чи ін. д-ви. С. організовується і функціонує як структура, що враховує істор., нац., культур, та ін. особливості, спільні риси відповід. території або труд, спільноти. Місц. специфіка, причому не тільки природ.-геогр. та виробнича, а й традиції, уклад життя, культура, значно впливає на формування інститутів С, характер їхньої взаємодії, визначає управлін. активність людей, правила і процедури прийняття управлін. рішень. С. передбачає єдність самостійності й відповідальності при вирішенні всіх питань самовряд. значення: екон., соціальних, культурних та ін. Під самостійністю розуміється не тільки право членів тер. громад або трудових чи ін. колективів безпосередню (через своїх представників), без втручання яких-небудь ін. владних структур визначати коло питань, прийнятих до свого відання, а й необхідність вирішувати їх, діючи відповідно до законів і локальних нормат. актів, спираючись тільки (або переважно) на власні ресурси — матеріальні, фінансові та ін. Серед різних видів С. у сучас. світі найбільше поширення отримало місцеве самоврядування. Воно становить політ.-прав. інститут, у межах якого здійснюється управління місц. справами в низових адм.-тер. одиницях через самоорганізацію місц. населення, за згодою (або при визнанні) та за підтримки д-ви. В Україні згідно з Конституцією визнається та гарантується місцеве С. (ст. 7). Специф. формою С. є суддівське С. Так, відповідно до Закону України «Про судоустрій» (2002) для вирішення питань внутр. діяльності судів в Україні діє суддівське О, тобто колект. вирішення зазначених питань професійними суддями.

Літ.: Тихомиров Ю. А. Управление делами общества. М, 1984; Самоуправление; от теории к практике. М., 1988; Варламова Н. В. Самоуправление сквозь призму праксиологии. В кн.: Гражд. общество и правовое гос-во: предпосылки формирования. М., 1991; Институты самоуправления: истор.-прав. исследование. М., 1995; Самоврядування та самоорганізація тер. громад. Мат-ли наук, практ. конференції (Д., 24-25 черв. 1999 р.). Д., 1999; Батанов О. В. Тер. громада — основа місц. самоврядування в Україні. К., 2001; Саханенко С. Є. Політ, управління містом в умовах самоврядування. О., 2001.

О. В. Батанов.

 

Схожі за змістом слова та фрази