Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
   

ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

— виборні та ін. органи громад територіальних, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення. О. м. с. є важливою умовою розвитку місцевого самоврядування, становлять його орг. основу. О. м. с. еволюціонували з розвитком місц. управління та самоврядування, пошуком оптимальних орг. моделей місц. влади, характеру, форм і методів вирішення населенням питань місц. значення. Враховуючи, що феномен місц. самоврядування є неоднозначним і багатоплановим, його орг. форми практичне втілення у різних д-вах на різних істор. етапах їх розвитку були різними, мали свої особливості (земства, думи в цар. Росії, муніципалітети в США, збори народних представників у КНР, війтівства, ради в Україні та ін.). Важливими ознаками О. м. с. в сучас. світі є те, що вони мають власну компетенцію у вирішенні питань місц. значення, не входять до системи органів держ. влади. З орг.-структурного погляду здійснення повноважень місц. самоврядування органами держ. влади і держ. посад, особами не допускається. Водночас у разі наділення О. м. с. окремими держ. повноваженнями вони можуть брати участь у здійсн енні держ. функцій, що контролюються д-вою. Ключова ідея при формуванні структури О. м. с. полягає у функц. призначенні окремих О. м. с: первинним О. м. с. є представн. орган, а виконавчий — підзвітний і підконтрольний йому. За орг.-структурною ознакою в системі О. м. с. виділяються дві групи органів, які різняться як структурою (колегіальні, одноособові), так і способами утворення (сформовані на основі виборів або шляхом призначення, делегування, кооптації тощо). Залежно від особливості території і населення О. м. с. поділяються на місцеві (напр., сільські, селищні, міські ради в Україні) та регіональні (ландстингкомуни у Швеції, крайстаги в Німеччині).

Внаслідок розмаїття соціально-екон., політ., культур., демогр., природно-клімат. умов держ. і місц. життя, а також з огляду на функц. спеціалізацію та способи формування різних О. м. с. у світ, практиці склалися такі моделі організації апарату місц. влади:

1. «Сильна рада — слабкий мер». Для цієї моделі характерне фактичне наділення представницького О. м. с. — ради як нормотворчими, так і викон. повноваженнями. Рада має значні повноваження у госп., фін. та кадрових питаннях. Управління місц. справами здійснюється переважно через систему галузевих к-тів, які створюються радою, а повноваження мера, який обирається переважно радою (рідко — громадою), досить обмежені. Всі кадрові призначення «слабкий мер» здійснює за погодженням з радою, а низку функцій виконують посад, особи місц. самоврядування, які обираються безпосередньо громадою (аторней, скарбник тощо).

2. «Сильний мер — рада». За такої моделі мер обирається безпосередню громадою, має право вето на рішення ради, яке може бути подолане лише кваліфікованою більшістю голосів членів ради, готує рекомендації щодо нормотв. діяльності ради, відповідає за складання та виконання місц. бюджету, одноособово призначає і звільняє муніцип. чиновників, вирішує ін. поточні питання управління. Мер наділяється також повноваженнями представляти інтереси гр-н у відносинах з ін. громадами та центр, владою.

3. «Рада — менеджер». Полягає у введенні інституту головного адміністративного чиновника — професіонала в галузі управління. Цей чиновник призначається і звільняється радою. До його функцій входять координація повсякден. діяльності О. м. с, підготовка місц. бюджету. Рада ж виступає як «рада директорів», визначає заг. політ, курс муніципалітету.

4. Комісійна форма влади, що передбачає обрання тер. громадою ради комісіонерів (уповноважених) у складі 3—7 осіб, яка водночас відіграє роль представницького і виконавчого О. м. с. Кожний з комісіонерів очолює один або кілька функціонально взаємопов'язаних департаментів. Ця форма не передбачає посад. особи, яка б виконувала функції голови місц. адміністрації, хоча один з комісіонерів і наділяється титулом мера. Мер не має реальних повноважень, він головує на засіданнях ради комісіонерів та виконує представн. функції.

5. «Мер — збори». Функції представницького О. м. с. за такої влади виконуються безпосередньо населенням. Єдиний виб. орган — мер, який здійснює повноваження всіх О. м. с, за винятком затвердження місц. бюджету, звіту про його виконання та контр. повноважень. При цьому може формуватися невел. апарат управління або призначатися чи обиратися скарбник. Існують також певні комбінації означених форм організації системи О. м. с. Деякі країни (зокрема Рос. Федерація) йдуть шляхом проголошення принципу багатоманітності орг. форм місцевого самоврядування. В Україні існує уніфік. система О. м. с, яка включає: 1) сільські, селищні, міські, районні в містах (де вони утворені) ради — представницькі О. м. с, що складаються з депутатів і згідно з законом наділяються правом представляти відповідні сільські, селищні, міські або внутріміські (райони в місті) тер. громади і приймати від їх імені рішення; 2) сільські, селищні, міські голови одноособових О. м. с, які є гол. посад, особами відповідних тер. громад, очолюють викон. к-ти відповідних сільс, селищ., міських рад та головують на їх засіданнях; 3) викон. органи сільс, селищ., міських рад, які утворюються ними для здійснення викон. функцій і повноважень місц. самоврядування у межах, визначених законом; 4) обл. і районні ради, які представляють спільні інтереси тер. громад сіл, селищ та міст; 5) органи самоорганізації населення. Прав, статус О. м. с. в Україні визначається Конституцією України та Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997).

Літ.: Місц. самоврядування в Україні. Історія, проблеми, пропозиції. К., 1994; Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. М., 1998; Місц. самоврядування в Україні (закон, практика, проблеми). К., 2000.

О. В. Батанов.

 

Схожі за змістом слова та фрази