Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тем-термі arrow ТЕМПЕРАМЕНТ
   

ТЕМПЕРАМЕНТ

(лат. temperamentum — розмірність, належне співвідношення частин) — індивідуальні особливості психіки людини и вищих тварин, в основі яких лежить відповід. природжений тип нервової системи. Т. виявляється в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу психічних процесів індивіда, в яскравості та стійкості його емоцій ' настроїв. Т. є заг. характеристикою особистості, що накладає відбиток на всі сторони її психічного життя та діяльності. Поняття "темперамент" з'явилося ще за часів Гіппократа. Тоді ж було висунуто гуморальну (рідинну) теорію, за якою Т. розглядався як результат різного змішування осн. життєвих рідин — крові, слизу, жовтої й чорної жовчі. В античні часи було виділено чотири осн. Т.: сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик. Згодом виникли ін. теорії анатомо-фізіологічного пояснення Т. Але найбільш науково обгрунтованим залишається вчення І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності як основи класичних чотирьох Т. За І. П Павловим, в основі сангвінічного Т. лежить сильний урівноважений і рухливий тип нервової системи; холеричний Т. зумовлений сильним і неврівноваженим нервовим складом (збудження переважає над гальмуванням); флегматичний Т. породжується сильним урівноваженим інертним типом вищої нервової діяльності, а меланхолічний — слабким, гальмівним типом. Т. значною мірою піддається пед. корекції, вольовій регуляції.

Літ.: Губко О. Т. Темпераменти дітей. К., 1966; Мерлин В. С. Очерк теории темперамента. Пермь, 1973.

О. Г. Губко.