Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Х arrow ХАЛІФАТ
   

ХАЛІФАТ

(від араб, khalifa - спадкоємець, намісник) — 1) ідея про організацію сусп-ва і д-ви в мусульм. політ.-правовій думці; 2) характеристика форми правління в деяких мусульм. країнах з 7 ст., т. з. консультативне правління, теократія.

Ідея X. сформувалася у 11—14 ст. Визначалася насамперед як функція верх, влади, успадкування місії пророка щодо захисту віри та управління земними справами з метою підтримання порядку і справедливості. Найвідоміші творці ідеї X. — аль-Маварді (974— 1058), аль-Ферр (лом. 1066), аль-Джувейні (1028-1085), Ібн-Халдун (пом. 1405), Ібн-Джемана (пом. 1416).

Згідно з сунніт. доктриною X. суверенітет належить народові, який через раду (шуру) авторитетних юристів-теологів (муджтахідів) обирає халіфа — монарха і першосвященика; укладає з ним договір та контролює його виконання. Халіф має абс. викон. владу, але обмежений нормами шаріату. Законод. функції він може здійснювати лише разом з шурою. Порушення халіфом договору звільняє народ від обов'язку підкорятися йому. Роль шури як інституту влади й визначає X. як «консультативне правління». В 11 ст. виникла ідея про відокремлення X. (дух. влади) від султанату (світська влада). В серед. 19 ст. замість ідеї про всесвітній X. з'являється ідея імаматів — суверенних мусульм. держав. Шиїтська доктрина («імамат») проголошує, що носієм суверенітету та абс. влади в д-ві є монарх-першосвященик, непідзвітний народу; його особа священна, сутність і мета д-ви є непізнаваними для народу. Влада передається згідно із заповітом імама в роду нащадків Алі, зятя пророка Мухаммеда. X. як д-ва склався у результаті перетворення Мухаммедом (бл. 570—632) у д-ву мусульм. громади м. Ясриб (тепер Медина, Саудівська Аравія) у 20-х pp. 7 ст. Мухаммед зосередив у своїх руках духовну (імамат) та світську (емірат) влади, але важливі рішення приймав після нарад з шурою. Після його смерті правитель мусульм. громади взяв титул «халіф Разул ал-Аллах» (спадкоємець пророка). X. вважався всесвітньою ісламською д-вою. Перші халіфи обиралися мусульм. знаттю серед найближчих родичів і сподвижників Мухаммеда. Поступово X. перетворився на спадкову (за заповітом) чи узурповану монархічну форму правління.

У 632—661, протягом правління перших чотирьох (т. з. праведних) халіфів, було здійснено політ, об'єднання Аравійського п-ва. В 7 - 1-й пол. 8 ст. до X. приєднано Бл. Схід, Серед. Азію, Закавказзя, Пн. Індію, Пн. Африку, Пд.-Зх. Європу (Піренейський п-в). Столицями X. були Мекка та Медина (до 661), Дамаск (661-750), Багдад (750-1258). У 8 ст. X. поділено на адм.-військ, одиниці — емірати; еміри призначалися халіфом. Суд відокремлено від адміністрації та підпорядковано шурі. В 9 ст. владу халіфів було обмежено: викон. влада перейшла до їх заступників — великих візирів; дух. та суд. влада — до головного каді (верх, судді); влада місц. керівників (емірів і султанів) стала спадковою. У 945 багдад. халіф був позбавлений світської влади, але зберігав дух. владу над суннітами (окрім Піренейського п-ва та Пн. Африки). В 10—11 ст. Багдадський X. охоплював лише частини Іраку та Ірану, а 1258 був завойований монголами. В 929—1031 існував Кордовський X. (на Піренейському п-ві), в 785—985 — Марокканський X. (у Пн.-Зх. Африці), в 1261-1517 - Каїрський (Єгипетський) X. (у Пн.-Сх. Африці). З 1517 по 1923 X. вважалася Османська імперія. Османський X. був скасований декретом президента Тур. Республіки 1924. Нині ідея X. використовується для ідеол. обгрунтування різних форм правління (республіки, абс. та конст. монархії, теократії) у країнах, де іслам є держ. релігією.

Літ.: Лэн-Пуль С. Мусульм. династии. СПб., 1899; Кримський А. Мусульманство і його будучність. Л., 1904; Большаков О. История Халифата, т. 1-3. М., 2000; Хамим Ф. Вопросы гос-ва и права в идеологии ислам, фундаментализма. «Правоведение», 2000, № 1; Ислам и власть. М., 2001; Бартольд В. Работы по истории ислама и Арабского X. М., 2002; Сапронова М. Гос. строй и конституции араб, государств. М., 2003; Кушніренко В. Шаріат, концепція реформування держ. системи в іслам, країнах. «Людина і політика», 2003, № 2.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази