Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow м arrow МИКЛУХО-МАКЛАЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ (1846-1888)
   

МИКЛУХО-МАКЛАЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ (1846-1888)

- російський мандрівник і етнограф. Вивчав корінне населення Пд.-Сх. Азії, Австралії й Океанії, в т. ч. папуасів пн.-сх. берега Нової Гвінеї (нині Берег Миклухо-Маклая). Народився в родині інженера в с. Рождественському біля м. Боровичі Новгородської губернії У 1863-1864 рр. навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, звідки був відрахований за участь у студентських сходках без права вступу до інших вузів Росії. Виїхавши до Німеччини, слухав лекції на філософському факультеті Гейдельберзького університету, потім вивчав медицину в Лейпцігу та Йєні. У 1866 р. разом з відомим натуралістом Е. Геккелем здійснив подорож по країнах Середземномор'я та європейської Атлантики. Повернувшись до Петербурга, отримав можливість дослідження Тихоокеанського регіону, зокрема Нової Гвінеї, де "первісні люди менш за все зазнали впливу цивілізації і це відкриває виняткові можливості для антропологічних і етнографічних досліджень". На корветі "Витязь" М.-М. перетнув Атлантичний океан, побував у Бразилії, Чилі, на деяких архіпелагах Полінезії та Меланезії. 20 вересня 1871 р. висадився на пн.-сх. березі Нової Гвінеї й швидко знайшов спільну мову з аборигенами, що дало йому можливість вести етнографічні й антропологічні спостереження. Під час плавання на російському кліпері "Ізумруд" вивчав народи Молуккських о-вів. З травня по грудень 1873 р. відпочивав на Яві, в гостях у генерал-губернатора Нідерландської Індії Д. Лаудона, одночасно здійснив ряд важливих досліджень на Молуккських о-вах. Наприкін. 1874 р. та в липні-жовтні 1875 р. здійснив дві подорожі по Малаккському п-ову; в Сіамі (Таїланд) мандрував тропічними лісами князівства Келантан, де до нього не бувала ще жодна біла людина. Про результати своїх досліджень повідомляв у місцевій та європейській пресі, листах до Російського географічного товариства. У 1876-1877 рр. М.-М. подорожував до зх. Мікронезії і пн. Меланезії, відвідав о-ви Палау, Вуап (Яп) та архіпелаг Адміралтейства. На вимогу лікарів у липні 1878 р. виїхав до Сіднею, де мешкав при Австралійському музеї і влаштував у

Ватсон-Бей, біля Сіднея, Морську зоологічну станцію. 29 березня 1879 р. вирушив у Меланезію за маршрутом: Нова Каледонія - о-ви Ліфу - о-ви Адміралтейства - архіпелаги Нініго і Луб - о. Андра - Соломонові о-ви - архіпелаг Луїзіа-ди - пд. берег Н. Гвінеї - о-ви Торресової протоки - сх. берег Австралії. У 1881 р. відвернув криваву розправу англійців з аборигенами пд. берега Н. Гвінеї через убивство ними місіонерів. У 1882 р. М.-М. повернувся до Петербурга. Його публічні виступи в Росії, в Берліні, Лондоні, Парижі збирали величезні аудиторії. На поч. лютого 1883 р. відплив на Яву, в червні прибув до Сіднею, де в лютому 1884 р. одружився з Маргаритою Робертсон, дочкою прем'єр-міністра Нового Пд. Уельсу, з якою мав двох синів. Напружено стежачи за подіями у світі, виступав за те, щоб "узагалі всі білі взяли на себе захист прав темношкірих тубільців островів Тихого океану від безсовісної, несправедливої і звірячої експлуатації (викрадення людей, рабство тощо)". На якийсь час М.-М. прибув до Петербурга, де з грандіозним успіхом пройшла його виставка, потім знову вирушив до Сіднею. У лютому 1886 р. він назавжди покинув Австралію й у квітні прибув до Росії, де запропонував Олександру III заснувати російське поселення на Березі Маклая. Цей проект було відкинуто. З останніх місяців 1886 р. й до поч. 1888 р. М.-М. працював над щоденниками новогвінейських подорожей. За його життя було надруковано лише "Уривки з щоденника 1879р.". Помер у клініці Вілльє при Військово-медичній академії 2 квітня 1888 р. Російській науці він заповів для досліджень власний мозок, а також папери, колекції, всі свої наукові праці.

 

Схожі за змістом слова та фрази