Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАЛІЙ
   

ПАЛІЙ

(справж. прізв. — Гурко) Семен Пилипович (40-і рр. 17 ст., містечко Борзна, тепер місто Черніг. обл. — січ. 1710, Межигірський Спасо-Преображенський монастир біля м. Вишгорода, тепер Київ, обл.) — укр. військ.

діяч, полковник білоцерківський (фастівський). Навчався у Києво-Братській колегії. Служив у Ніжинському полку. В 70-х рр. перебував на Запорізькій Січі. Названий Палієм за надзвичайну хоробрість. На поч. 80-х рр. П. поселився на Київщині. Служив у польс. королів Яна III Собеського та Августа II. У 1684-1702 - фастівський полковник. 1702 очолив визв. боротьбу і нар. повстання на Київщині проти польс. влади. Після взяття Білої Церкви переніс сюди свою резиденцію, ставши білоцерківським полковником (1702—04, 1709—10). На визволеній території скасував польс. устрій, польс. судочинство, відновив козац. самоврядування і козац. судочинство. За наполяганням рос. уряду (Росія зобов'язалася перед Польщею «очистити» від повсталих козаків визволені ними території) та через політичні незгоди з гетьманом І. С. Мазепою П. був усунений з посади білоцерків. полковника, обвинувачений у зраді й витравлений до Петербурга. Петро І у 1705 заслав П. як «злодія і зрадника» до Сибіру (Томськ, Тобольськ; 1705—08). Після виступу Мазепи на боці швед, короля Карпа XII проти Петра І (1708) П. було повернено із заслання і знову призначено білоцерк. полковником.

Палій С.П. - leksika.com.ua

Літ.: Дядиченко В. Семен Палій. Саратов, 1942; Сергієнко Г. Я. Визв. рух на Правобереж. Україні в кін. XVII і на поч. XVIII ст. К., 1963; Семен Палій та Фастівщина в історії України: Мат-ли наук.-практ. краєзнавчої конференції. К.—Фастів, 1997.

Ю. Я. Касяненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази