Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow у arrow УСПЕНСЬКИЙ СОБОР (ВЕЛИКА ЦЕРКВА) КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
   

УСПЕНСЬКИЙ СОБОР (ВЕЛИКА ЦЕРКВА) КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

був закладений у 1073 р. Саму лавру заснували в сер. XI ст. Будівництво собору почалося в 1075 р. й було завершене в 1078 р. Його зводили, розписували й прикрашали мозаїками найкращі київські й константинопольські майстри. Кошти на будівництво виділяли князі: "варязький" - Симон і київський - Святослав Ярославович. Собор змурували на високому пагорбі над Дніпром; оздоблення продовжувалося до 1089 p., після чого він був освячений. Велика церква Києво-Печерського монастиря стала взірцем для інших будівель - у Ростові, Суздалі тощо. Як і в більшості споруд тієї пори, тут застосовувалася техніка змішаної кладки. Храм був заввишки 46,8 м, завдовжки - 44,7, завширшки з притворами - 43,6 м. Серед інших сучасних будов, У. С. вирізнявся своїм одноглавим і лаконічним, спрямованим угору силуетом. У 1230 р. сильний землетрус, що стався в Києві, зруйнував купол, пд. стіну й апсиди. Відбудову закінчили перед самою татарською навалою 1240 р., і знову У. С. було зруйновано "по вікна", знищено й більш не відновлено сходову вежу; практично цілком втрачено внутрішнє оздоблення, розписи й дорогоцінні мозаїки. Повністю його відновили і наново освятили в 1470 р., за литовського намісника Києва князя Семена Олельковича (через рік він був там похований). На згадку про це в стіну центр, апсиди храму вмурували теракотовий рельєф-триптих, ліва й права частини якого зображують засновників монастиря Антонія і Феодосія Печерських, а центр. - лик Богоматері, який повторює її мозаїчний образ, що прикрашав інтер'єр храму до татарської навали. Зараз цей триптих вмуровано в стіну великої лаврської дзвіниці. У 1482 р. Київ знову був зруйнований татарами, лавра - спалена, й Велика церква в черговий раз сильно постраждала. Тільки з Хуі-ХУІІ ст. собор почав відновлюватися. Гетьман Іван Мазепа додав до нього два приділи, партеровий притвір на всю ширину фасаду та барокові фронтони. Після пожежі 1718 р., в 1723-1729 рр. під керівництвом арх. І. Каландіна було проведено реставраційні роботи, зроблено ліпний орнамент. Собор мав уже не 1, а 7 визолочених куполів. У 1579 р. на кошти князя Костянтина Острозького було споруджено п'ятиярусний іконостас, що загинув під час пожежі 1718 р. Новий, виконаний в стилі бароко, споруджений на кошти гетьмана Івана Скоропадського в 1723-1729 рр. Майстри Лаврської іконописної майстерні під керівництвом Захарії Голубовського відновили стінні розписи. Зовнішній живопис собору востаннє поновлювався 1824 р., а на межі ХІХ-ХХ ст. собор був розписаний наново під керівництвом В. П. Верещагіна.

У. С. здавна слугував усипальницею багатьох шляхетних родів. Тут були поховані відомий київський воєвода XI ст. Ян Вишата й сестра Володимира Мономаха Євпраксія, дружина німецького імператора Генріха IV. Тут знаходилися гробниці князів Скиргайлів, Острозьких, Олельковичів, Вишневецьких, Тишкевичів, українських церковних діячів і просвітителів Є. Плетенецького, 3. Копистенського, митрополита Петра Могили, ректора Києво-Могилянської академії І. Гізеля. Біля сх. стіни собору в 1632 р. був похований Памва Беринда - видатний учений і поет, а також російський полководець, фельдмаршал П. А. Румянцев-Задунайський. На його могилі встановили надгробок роботи І. П. Мартоса. Біля стін собору похований видатний російський політичний діяч П. А. Столипін. У соборі розміщувалася бібліотека Києво-Печерської лаври. У. С. був висаджений у повітря фашистами в листопаді 1941 р. Відновлений у 2000 р.

 

Схожі за змістом слова та фрази