Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow алгор-алч arrow АЛЖІР
   

АЛЖІР

Алжірська Народна Демократична Республіка (АНДР) - держава в Пн. Африці. З Пн. омивається Середземним м. В адм. відношенні поділяється на 31 вілаєт.

Державний лад. А.- республіка. Діючу конституцію прийнято 1976. Законодавча влада належить Національним нар. зборам, обираним населенням строком на 5 років. Глава д-ви - президент (обирається строком на 6 років), очолює уряд - Раду міністрів і призначає членів уряду. В. Н. Денисов. Природа. На Пн. А.- гори Атлас (вис. до 2336 м). У серед. та пд. частинах - кам'янисті плато та погорбовані піщані масиви (ерги) пустелі Сахари. На Пд. Сх.- вулканічне нагір'я Ахаггар з найвищою вершиною А.- г. Тахат, 3003 м. Надра А. багаті на нафту й газ, залізні, свинцеві й цинкові руди, ртуть, фосфати. Клімат тропічний, дуже посушливий, на узбережжі - середземноморський. Пересічна т-ра січня на узбережжі +12°, у внутр. районах +5°, липня +25, +30 Опадів 50-400 мм, у горах- 800-1200 мм на рік. Постійних річок мало, поширені тимчасові водотоки - ваді. Переважають коричневі грунти, солончаки. Рослинність узбережжя субтропічна, в ін. районах - пустельна. На схилах гір - дубові й соснові ліси. Населення. Осн. населення - ал-жірці (98%, 1975), які склалися в результаті змішання арабів та берберів (рифів, кабілів, туарегів та ін. ). Живуть також французи, іспанці, італійці. Офіц. мова - арабська. Пересічна густота населення - бл. 7 чол. на 1 км2 (1975). 52% населення живе в містах (1974). Найбільші міста: Алжір, Оран, Аннаба.

Історія. Тер. сучас. А. за первіснообщинного ладу населяли давньо-лівійські племена. В 12 ст. до н. е. тут виникли фінікійські колонії. Протягом 3 ст. до н. е. давньолівій-ські племена об'єдналися в племінні союзи, які 202 до н. е. утворили д-ву Нумідію. В 46 до н. е. ці землі підкорив Старод. Рим, у 5 ст. їх захопили вандали, в 6 ст.- Візантія, в 7 ст.- араби. За часів араб.

Халіфату тут поширилися араб. мова й культура, а також іслам. З 16 ст. А. став провінцією Османської імперії. З 1711 - незалежна д-ва. З 1830 почалося франц. завоювання А., що тривало кілька десятиліть. Народ А. чинив запеклий опір колонізаторам. Найбільше повстання очолив Абд аль-Кадір. Під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції в А. посилився нац.-визвольний рух (сел. виступи 1919, повстання 1945, створення антиколоніальних політичних організацій). У 1954 почалася національно-демократична революція в Алжірі. В 1962 проголошено Алжірську Народну Демократичну Республіку. Того самого року встановлено дипломатичні відносини між А. і СРСР. З 1962 А.-член ООН. В А. здійснені важливі соціально-екон. перетворення: експропріація іноз. зем. власності, націоналізація більшості торговельних підприємств, осн. видів транспорту, гірничої, нафтохім. і газової пром-сті, передача банків у руки д-ви, реформи в галузі фінансів і с. г., заходи по індустріалізації. В червні 1976 прийнято Національну хартію, що визначила новий етап прогресивного розвитку А. В лютому 1977 відбулися вибори до Національних народних зборів, у яких відповідно до конституції більшість депутатських місць дістали робітники і селяни. Уряд А. вживає заходів щодо зміцнення нац. економіки, підготовки алжірських кадрів. А. проводить антиімперіалістичну і антиколоніалістську зовн. політику, що грунтується на принципах позитивного нейтралітету й неприєднання. Широко розвинулися зв'язки А. з соціалістичними країнами. Зокрема, між А. і СРСР підписано ряд угод (1963, 1969, 1972 і 1974) про екон., наук.-тех., торг., співробітництво. А. - член Ліги арабських держав і. Організації африканської єдності.

М. М. Фролкін. політичні партії, профспілки. Фронт національного визволення Алжіру, засн. 1954. Правляча і єдина в країні партія. Загальна спілка алжірських трудящих, засн. 1956. господарство. А.- аграрна країна з відносно розвинутою пром-стю, переважно гірничодобувною. Держ. сектор охоплює (1975) понад 90% пром. підприємств, понад 70% всіх зайнятих робітників, в ньому виробляється 85% валового внутр. продукту. Ряд нар.-госп. об'єктів споруджено за участю соціалістичних країн, гол. чин. СРСР. У с. г. зайнято понад 50% самодіяльного населення. Гол. галузь - землеробство. Збір (тис. т, 1975): пшениці - 652, ячменю - 307, цитрусових - 540, ранніх овочів - 890. Вирощують виноград, оливки, фініки. Поголів'я (тис, 1975): великої рогатої худоби - 830, овець і кіз - 10 300. Розвинуте рибальство; заготівля кори коркового дуба, збір трави альфи, що йде на виготовлення найкращих сортів паперу (бл. 100 тис. т трави на рік - 1-е місце в світі). У пром-сті провідне місце посідає видобування та переробка нафти й газу (1975 видобуток становив відповідно 45,4 млн. т і 7,2 млрд. м3). Понад 85% видобутку і весь експорт нафти контролює держ. компанія "Сонатрак". Видобувають також заліз. та свинцево-цинкові руди, в невеликій кількості - кам. вугілля, мідну руду. В 1975 вироблено 3,2 млрд. кв/год електричної енергії. Розвинуті харчова, особливо виноробна (1975 - 4,5 млн. гкл), тютюнова, консервна пром-сть, виробн. оливкової олії. Підприємства текст., металообробної, хім. пром-сті. Осн. пром. центри: Алжір, Оран, Аннаба, Константіна.

Залізниць - понад 4 тис. км, автошляхів - 37 тис. км, нафтопроводів -бл. 3,5 тис. км, газопроводів - 2,4 тис. км. Гол. морські порти: Алжір, Оран, Аннаба, Арзев, Беджаїя. Аеропорти міжнар. значення: Дар-ель-Бейда (поблизу м. Алжіра), Ла-Сенія (Оран). У 1975 бл. 90% експорту припадало на сирову нафту; вивозять також газ, вино, тютюн. В імпорті переважає пром. устаткування, машини, напівфабрикати, продовольчі товари. Осн. зовнішньоторг. партнери серед капіталістичних країн: Франція, ФРН, Італія, США та Великобританія.

Грош. одиниця - алжірський динар. За курсом Держбанку СРСР, 100 динарів = 17,80 крб. (серпень 1977). О. О. Рогожин.

Медичне обслуговування. В 1972 в А. було 39 тис. лікарняних ліжок (2,6 ліжка на 1 тис. ж.). У 1969 працювали 1,7 тис. лікарів (1 лікар на 7,9 тис. ж.). Мед. обслуговування населення безплатне. Лікарів готують спец. ф-ти ун-ту в м. Алжірі та його філіали. СРСР подає велику допомогу А. у боротьбі з захворюваннями і в підготовці мед. кадрів. Курорти: Біскра, Хамман-Бу-Ханіфія. освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В А. оголошено обов'язкову 9-річну освіту дітей віком від 6 до 15 років. У 1974 в поч. школах налічувалось 2,8 млн. учнів, у серед. школах (ліцеях, загальноосв., тех. колежах та нормальних школах) - 420 тис, у вузах - понад ЗО тис. студентів. Найбільші вузи - ун-ти в Алжірі (засн. 1879), Константіні та Орані, Нац. політех. школа. З допомогою СРСР створено ін-т і технікум, де готують спеціалістів гірничорудної пром-сті та ін. галузей важкої індустрії (Аннаба), ін-т і технікум нафти й газу (Бу-Мердас) та ін. Ряд н.-д. ін-тів, що працюють в галузі ядерної фізики, електроніки, океанографії, проблем біології, медицини, с. г. Найбільші б-ки - Нац. та ун-ту в м. Алжірі. Музеї: Нац. музей А., античності, етнографічний, Музей революції 1954-62 в м. Алжірі. преса, радіомовлення, телебачення. В 1974 в А. виходили 4 щоденні газети та 14 ін. періодичних видань (франц. і араб, мовами) заг. тиражем 588 тис. примірників.

Найзначніші газети - "Ель-Муджа-хід" ("Борець", з 1965), "Аш-Шааб" ("Народ", з 1970), журнали - "Ель-Муджахід" (з 1962) та "Рево-люсьйон афрікен" ("Африканська революція", з 1963). Урядове інформаційне агентство - Альжері пресс-сервіс, засн. 1961. Державна радіомовна і телевізійна компанія "Радіотелевізьйон альжер'єн", діє з 1962. Радіомовлення ведеться франц., араб. і кабільською мовами, діють 24 радіостанції. Телебачення - з 1956.

Література А. розвивається араб., кабільською і франц. мовами.

Л-ра арабською і кабільською мовами зародилася в 16 -18 ст. Найвідоміші письменники19 ст.: Абд аль-Кадір, Сі Мо-ханд, Мухаммед Бен-Шенеб, Абд аль-Халім Бен-Смайя. В 20 ст. розгорнули діяльність просвітителі Абуаль-Якдан, Башір Брахі-мі, Мулуд аль-Хафіді та ін. Гостре соціальне спрямування властиве сучас. л-рі А. Найвизначніші твори 40-50-х рр.: роман "Дівчина з Мекки" (1947) Ахмеда Ріда Хуху, драми Мустафи аль-Ашрафа і Абдаллаха Наклі.

Л-ра французькою мовою почала розвиватися в 20-х рр. 20 ст. У 30-х рр. виступив поет Ж.-Е.-М. Амруш. Після 2-ї світової війни важливі соціальні теми порушують Маргеріт Таос (повість "Чорний гіацинт", 1947), Мухаммед Діб (трилогія "Алжір", 1952-57), Мулуд Фераун (дилогія "Земля і кров", 1953, "Тяжкий шлях", 1957), Мулуд Маммері (романи "Забутий горб", 1952; "Коли спить справедливість", 1955), Ясін Катеб (роман "Неджма", 1956; драм. тетралогія "Кільце репресій", 1955-59), А. Аллег. Нову сторінку в л-рі А. відкрило завоювання незалежності 1962. Широко відтворюють події минулої нац.-визвольної боротьби поети Нордін Тідафі, Жан Сенак, Анрі Креа, прозаїки М. Діб, М. Бурбун та ін.

Укр. мовою перекладено деякі твори алжірських письменників, які пишуть франц. мовою: новели Мулуда Ашура, Мурада Єллеса, Тагара Джаута, Мухаммеда Шаїба, вірші Ж. Амруша, Ж. Сенака, М. Діба, А. Креа.

Архітектура. На тер. А. збереглися залишки міст фінікійських, рим. і візант. часів (Гіппон, Картенна, Тімгад) з руїнами храмів, театрів, терм (громадських лазень), базилік, фортець. Від середньовіччя в містах залишилися фортечні мури, мечеті, медресе, палаци (комплекс у Кала-Бені-Хаммаде, 11 ст.).

В Алжірі та Константіні збереглися пам'ятки архітектури 16-18 ст. (палаци, вілли турецьких намісників).

З 30-х рр. 20 ст. в Алжірі, Орані, Аннабі та ін. містах споруджувалися багатоповерхові житл. і адм. будинки, особняки (франц. арх. П.-А. Емері, В. Зерфюс та ін.). Після 1962 помітна увага приділяється житл. та шкільному будівництву, зводяться громад.споруди.

Образотворче мистецтво. На тер. А. з часів неоліту збереглися наске-льні зображення' тварин, людей, сцен полювання тощо, з періоду рим. панування - мозаїки. Будівлі середніх віків (мечеті 12-13 ст.) оздоблювалися різьбленням на стуку (алебастрова штукатурка) та глазурованими плитками. Сучас. образотворче мистецтвоА. розвивалося під впливом франц. художників. Серед алж. митців відомі брати Мухаммед і Омар Расіми, Темам Ранем,Х. Бенанбур, М. Бузід, М. Алдан. Здавна розвинуте декоративно-ужиткове мистецтво (карбування, ткацтво, кераміка, ювелірні вироби ).

Музика, театр, кіно. В А. поширена музика, в якій чергуються пісенні (соліст, унісонний хор) та інструментальні номери (ну-ба-сюїта). Муз. інструменти - ребаб (смичковий), уд (лютня), канун (рід цитри), госба (флейта), тбел, деф (ударні). В 20 ст. виник жанр легкої музики - аль-джад (виконавець і композитор Хадж Мухаммед аль-Анка). Піднесення нац. муз. культури почалося після завоювання А. незалежності. В м. Алжірі - нац. ін-т музики. Перша театр, трупа, що ставила спектаклі араб. мовою, заснована у 20-х рр. 20 ст. драматургом і режисером Р. Ксентіні (написав і поставив п'єси "Бу-Борма", "Зед-Алех", які викривали колоніальний режим). Його наступник Б. Махіддін п'єсами "Зрадники", "Плем'я тих, що підтакують" стверджував визвольні ідеї.Трупа ставила п'єси А. Наклі, Софокла, Ж.-Б. Мольєра, Г. 16-сена. В 1962 трупу реорганізовано в Алжірський нац. театр (худож. керівник театру-актор і режисер М. Катеб).

Нац. кінематографія в А. виникла 1954-62. Нац. центр кінематографії створено 1964. Фільми: "Битва за місто Алжір" (1966), "Вітер з Оресу" (1966), "Хроніка полум'яних літ" (1974). Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Аршаруни H.A. Основные социально-экономические проблемы стран Северной Африки. Алжир, Тунис, Ливия. М., 1976.

алжіралжір

 

Схожі за змістом слова та фрази