Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АНАЛІТИЧНА ЮРИСПРУДЕНЦІЯ
   

АНАЛІТИЧНА ЮРИСПРУДЕНЦІЯ

- наук, течія у правознавстві, яка вбачає гол. завдання останнього в аналізі правових норм з метою з'ясування змісту проблем, що традиційно вважаються юридичними. Виникла в серед. 19 ст. і пов'язана з творчістю англ. правознавця д. Остіна, який розвивав тезу свого співвітчизника і. Бентама про те, що право - це «веління суверена», і відкидав погляди прихильників природно-правової школи про договірне походження права. Як і д. Остіну, представникам А. ю. різних часів властиве негат. ставлення до положень, які вбачають джерела права в соціально-екон., культур, середовищі. Пов'язуючи природу права з наказом (волею) суверена, окремих сусп. груп чи одного правителя, прибічники А. ю. тим самим легітимізують правотворчість будь-якої влади. А. ю. розглядає право як простий результат вільної діяльності законодавця, суверена, заперечуючи його соціально-екон., моральну та істор. оцінки. Право сприймається в А. ю. як сукупність норм, упорядкована система законів і правових галузей. Відповідно й завдання юристів полягає у звільненні цієї системи від різного роду суперечностей та прогалин, у піклуванні про досконаліше вербальне та змістове оформлення юрид. текстів. Подібна аналіт. діяльність становить, з погляду її представників, сенс А. ю. Осн. недоліком такого підходу вважається абсолютизація логіко-лінгв. методів там, де потрібен глибокий, всебічний аналіз сусп. і держ.-правової практики, конфліктно-консенсусних відносин. Зафіксовано, що у 20 ст. підхід, властивий А. ю., був використаний не-дем., антиправовими політ, режимами. За сучас. умов А. ю. зазнає деякої модифікації. Англ. правознавець Г. Харт — представник «нової аналітичної школи права» — висунув конструкцію т. з. первинних і вторинних норм. «Первинні» норми (primary rules) — ті, що надані суверенам і внаслідок яких виникають певні обов'язки та правомочність. «Вторинні» норми (secondary rules) — норми визнання (конституції), норми змін (заповіт, договір), норми санкції. Право, на думку вченого, — це поєднання «первинних» і «вторинних» норм. За такого підходу, близького до теорії «ступінчастого права» Г. Кельзена та А. Меркля, «вторинне» право констатується не державою, а само собою. Багато зх. правознавців критично оцінюють ряд положень А. ю., підкреслюючи, зокрема, що в ній спостерігається тенденція до розмивання чіткої грані між справді необхідними форм.-лог. аналізом права та абстрактним лог. розмірковуванням, між працюючими конструкціями та схемат.-форм. конструюванням. Літ..-Туманов в. А. Бурж. правовая идеология. М., 1971; История полит, и правовых учений. М., 1995.

В. Д. Бабкін.

 

Схожі за змістом слова та фрази