Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow семи-серед arrow СЕРБОХОРВАТСЬКА МОВА
   

СЕРБОХОРВАТСЬКА МОВА

сербськохорватська мова — мова сербів, хорватів, чорногорців та боснійців-мусульман. Належить до пд. підгрупи слов'янських мов індоєвроп. сім'ї. У С. м. розрізняють 3 осн. наріччя: штокавське, чакавське та кайкавське. Характерні риси С. м.: голосні можуть бути довгі й короткі, приголосні j, ль, нь,h,б завжди м'які, решта— тверді. Наголос музичний, вільний. Імена мають 6 відмінків і кличну форму. Дієслово має 4 форми минулого часу і дві форми майбутнього часу. Найдавніші пам'ятки С. м. належать до 12 ст. Сучасна літ. С. м. склалась у 19 ст. на основі говорів штокавського наріччя. Велику роль у її формуванні відіграла діяльність серба В. Караджича і хорвата Л. Гая. Серби й чорногорці користуються алфавітом на основі кирилиці, хорвати і боснійці — на основі лат. алфавіту. Між серб. і хорв. варіантами літ. мови є територіальні (переважно лексичні) відмінності. Про літературу С. м. див. Сербія, Хорватія, Югославія, розділ Література.

Літ.: Гудков В. П. Сербохорватский язык. M., 1969: Дмитриев П. А., Сафронов Г. И. Сербохорватский язык. Л., 1975; Менац А., Коваль А. П. Українсько-хорватський або сербський словник. Загреб, 1979.

В. Т. Коломіець.

 

Схожі за змістом слова та фрази