Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow статут-стил arrow СТЕЛАРАТОР
   

СТЕЛАРАТОР

(від лат.stellaris— зоряний) — замкнена магнітна пастка для утримання гарячої плазми ізотопів водню з метою одержання керованої термоядерної реакції. На відміну від токамака, в С. гвинтове прокручування силових ліній магн. поля, необхідне для утримання плазми в торі, здійснюється не за рахунок протікання електричного струму по плазмовому шнуру, а за допомогою струму в системі зовн. обмоток двох типів. Внаслідок цього плазма може утримуватись в стаціонарному стані, що має важливе значення для забезпечення роботи термоядерного реактора. С. запропонував 1951 амер. фізик Л. Спіцер (н. 1914). В СРСР С. почали вивчати в 60 рр. 20 ст. (Харків. фіз.-тех. ін-т АН УРСР, Фіз. ін-т ім. П. М. Лебедєва АН СРСР). Подальші дослідження С. привели до створення (1970, Харків. фіз.-тех. ін-т АН УРСР) його модифікації— торсатрона (мал.), що має дивертор — систему для очищування плазми від домішок і виведення продуктів реакції (гелію). Сукупність властивостей торсатрона дозволяє розглядати його як можливу основу стаціонарного тороїдального термоядерного реактора. Системи, подібні до торсатрона, в Японії дістали назву геліотрон.

В. Т. Толок.

Стеларатор - leksika.com.ua