Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РЕФЕРЕНДУМ
   

РЕФЕРЕНДУМ

(лат. referendum - те, що має бути повідомлене) — одна з форм безпосередньої демократії, що застосовується для прийняття або затвердження шляхом голосування конст. актів, законів та ін. найважливіших рішень загальнодерж. чи місцевого значення. У ньому беруть участь усі гр-ни, які мають виб. права. Перший у Європі достовірно відомий Р. проведено 1439 у швейц. кантоні Берн з питання запровадження дод. збору для військ, потреб. 1802 у Швейцарії відбувся перший загальнодерж. Р., на якому затверджено другу конституцію Гельветичної республіки. На тер. сучасних США P. проводяться ще з колон, часів (від 1640 — в Массачусетській колонії). Згодом у США інститут Р. було закріплено в конституціях 21 амер. штату і статутах понад 100 міст, але на загальнофедер. рівні Р. у США не передбачені й не проводилися. Протягом 1789—1839 загальнодержавні Р. відбувалися у Франції. На поч. 20 ст. Р. були проведені в Австралії (1900) і Норвегії (1905). Між Першою і Другою світовими війнами (1918—39) інститут Р. поширюється у країнах Європи (Греція, Естонії, Ірландії, Німеччина, Португалії, Румунія, Чехословаччина) і Лат. Америки (Болівія, Уругвай, Чилі). Поряд з вирішенням питань конст. характеру, Р. використовувався (у нацист. Німеччині) для легітимізації антинар. рішень про вихід д-ви з Ліги Націй (1933), поєднання посади рейхсканцлера і президента д-ви (1934) та аншлюс Австрії (1938). Після Другої світ, війни Р. стає загальновизнаним інститутом безпосеред. демократії та закріплюється у більшості конституцій (Данія, Італія, Люксембург, Франція, ФРН, Японія та ін.). Соц. країни також закріпили у своїх конституціях положення про P., але, як правило, не проводили його. У Бангладеш, Єгипті, Заїрі, Іраку, Сирії, Пакистані, Чилі Р. неодноразово використовувалися для узаконення політики глав військ, режимів та затвердження за ними посад президентів з наст, продовженням повноважень на безальтернат. основі. Після краху соц. системи і розпаду СРСР Р. стали поширеною формою всенар. волевиявлення у постсоц. д-вах. Гол. питанням на них стало схвалення конституцій та конст. актів. Ці P., прямо чи опосередковано, передбачали зміну соціально-політ. систем мир. шляхом. На Р. були прийняті конституції Румунії (1991), Естонії (1992), Литви (1992), РФ (1993), Польщі (1997) та ін. країн.

Перший всеукраїнський референдум відбувся 1.ХІІ 1991. Гр-ни України проголосували за Акт проголошення незалежності України 1991, прийнятий ВР УРСР 24.VIII 1991. Згодом (16.IV 2000) проведено другий всеукраїнський Р. з конст. питань, присвячених парлам. реформі. Прав, основою проведення Р. в Україні є Конституція України, Закони «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (1991), «Про Центральну виборчу комісію» (1997) та ін. нормат. -прав. акти.

Відповідно до прав, актів та існуючої практики їх проведення Р. поділяються: за територією проведення — на загальнодержавні та локальні; за предметом — на конституційні, законодавчі, міжнар.-правові, територіальні, інституційні [при цьому Конституція України, напр., забороняє проведення Р. щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74)]; за підставами проведення — обов'язкові та факультативні; за часом проведення — дозаконодавчі та післязаконодавчі; за суб'єктами ініціювання — ініційовані народом (напр., на вимогу не менш як трьох мільйонів гр-н України, які мають право голосу — ст. 72), органами д-ви (ВР України, Президент України — там же), суб'єктами місц. самоврядування (напр., BP АР Крим, тер. громади, органи місц. самоврядування — п. 7 ст. 18 конституції АР Крим 1998; ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997). Процедура організації та проведення Р. (референдарний процес) передбачає такі стадії: ініціювання проведення P.; призначення (проголошення) P.; організація проведення P.; агітація «за» чи «проти» проекту рішення P., що виноситься на P.; голосування; встановлення результатів P.; оприлюднення рішення (рішень) P.; реалізація рішення (рішень) Р. За порушення зак-ва про Р. передбачено юрид. відповідальність. Така відповідальність, зокрема, встановлена ст. 160 КК України (перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню гр-нином права брати або не брати участь у P., підроблення док-тів Р. тощо).

Див. також Місцевий референдум.

Літ.: Guillaume-Hofnung М. Le Referendum. Paris, 1987; Auer A. Le Referendum et l'initiative populaire aux Etats-Unis. Paris, 1989; Textes constitutionnels sur le referendum. Paris, 1993; Избирательное право и избирательный процесс в Рос. Федерации. М., 1998; Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. К., 2000; Конст.-прав. форми безпосеред. демократа в Україні: проблеми теорії і практики. К., 2001; Конст. право України. К., 2002.

В. Л. Федоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази