Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ож-олен arrow ОКЕАНОЛОГІЯ
   

ОКЕАНОЛОГІЯ

(від океан і грец. — вчення) — комплекс наук, які вивчають фіз., хім., геологічні та біологічні процеси, що відбуваються у океанах і морях. Об'єднує фізику океану, хімію океану, біологію океану та деякі суміжні науки. Всі вони мають єдиний об'єкт дослідження — Світовий океан, спільну методологічну основу вивчення (трансформація і обмін енергії та речовини в океані), користуються в основному однаковими тех. засобами. О. застосовує комплексні методи; всі гідрофіз., гідрохім. і гідробіол. процеси вивчає у їхній взаємодії та взаємозв'язку. О. базується на фактичних даних океанологічних досліджень, які проводять на н.-д. суднах, спец. буйкових і берегових станціях, у підводних лабораторіях, а також з літаків і штучних супутників Землі. Вивчення природи океану, крім наукового, має велике практичне значення для мор. судноплавства (зокрема, підвищення його ефективності), раціонального використання біол., мінеральних та енерг. ресурсів вод і дна океану, удосконалення методів прогнозу погоди тощо. Фізика океану виявляє закономірності взаємодії океану й атмосфери, досліджує фіз. властивості Світового ок. (див. Океанографія). Хімія океану включає гідрохімію його вод й геохімію морських відкладів. Гідрохімія досліджує походження і геохім. еволюцію мор. вод, кількісний вміст у них речовин, їхній елементарний та ізотопний склад, фізико-хім. й біохім. перетворення, а також хім. забруднення океану. Геохімія мор. відкладів вивчає їхній хім. склад, міграцію й концентрацію в них різних речовин, процеси перетворення осадків на гірські породи, утворення корисних копалин. Геологія океану досліджує рельєф океанського дна, склад та процеси утворення осадочної товщі, структуру земної кори в межах Світового океану та ін. геофізичні характеристики (див. Геологія моря). Об'єктом вивчення біології океану є рослинний і тваринний світ мор. вод — планктон, нектон, бентос, нейстон (організми, що живуть під поверхневою плівкою океану) та мікроорганізми. До найважливіших її завдань належать якісна та кількісна оцінка біол. продуктивності Світового ок. і окремих його частин, наук. організація охорони біол. ресурсів океану, а також розробка основ підвищення їхньої продуктивності (див. Аквакультура).

Початкові знання про окремі океани та моря люди здобули ще в стародавні часи під час пертих мор. подорожей єгиптян, фінікійців, китайців, греків та ін. народів. Ці знання значно розширилися в епоху великих геогр. відкриттів (15—17 ст.) і пов'язаних з ними кругосвітніх подорожей. У 18 ст. океанологічні дослідження були більш різнобічними: складено першу карту течій Світового ок., розроблено теорію припливів, зібрано перші відомості про рельєф мор. дна. З 2-ї пол. 19 ст. починається дослідження Світового ок. Спец. океанологічними експедиціями (на судні "Челленджер" 1872—76; на судні "Витязь" під керівництвом С. О. Макарова 1886—89, на судні "Фрам" під керівництвом Ф. Нансена 1893— 96 та ін.). Однією з перших праць, що узагальнила матеріали з усіх розділів О., була "Океанографія" Ю. М. Шокальського (1917). Найбільш інтенсивно почали досліджувати Світовий ок. під час Міжнар. геофіз. року 1957—58 і в наступний період. Зокрема, на основі міжнар. співробітництва досліджено тропічну частину Атлантичного ок. (1962), здійснено Міжнар. Індоокеанічну експедицію за участю н.-д. суден 14 країн тощо. Значний вклад внесли рад. вчені, здійснюючи систематичні рейси на н.-д. суднах "Витязь", "Михайло Ломоносов", "Академік Курчатов", "Професор Візе", "Отто Шмідт" та ін. В Рад. Союзі проблеми О. вивчають Ін-т океанології ім. П. П. Ширшова АН СРСР, Арктичний та Антарктичний н.-д. ін-т, Держ. океанографічний ін-т, Всесоюзний н.-д. ін-т рибного г-ва і океанографії та ін. установи. В УРСР роботи в галузі О. ведуть Морський гідрофізичний інститут АН УРСР та Біології південних морів інститут імені О. О.Ковалевського АН УРСР.

Літ.: Парамонов А. Н., Кушнир В. М., Забурдаев В. И. Современные методы и средства измерения гидрологических параметров океана. К., 1979; Проблемы исследования и освоения Мирового океана. Л.. 1979; Успехи советской океанологии: Материалы Первого съезда советских океанологов. М.. 1979; Лакомб А. Физическая океанография. Пер. с франц. М., 1974; Океанографическая энциклопедия Пер. с англ. Л., 1974.

Б. О. Нелепо.