Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дер-дех arrow ДЕРЖАВА
   

ДЕРЖАВА

- основне знаряддя політ. влади в класовому суспільстві; політ. організація пануючого класу. Історія знає Д. експлуататорські (рабовласницька, феодальна, буржуазна) і Д. соціалістичні. Д. експлуататорська - апарат диктатури експлуататорської меншості над трудящими, за допомогою якого вона здійснює екон., політ. та ідеологічне підкорення і поневолення їх. Д. соціалістична - новий, вищий тип Д., яка є організацією політ. влади трудящих мас, керованих робітн. класом, гол. їхнім знаряддям у боротьбі за знищення експлуатації, за побудову соціалізму і комунізму. Добурж. суспільно-політ. думка, а також бурж. і дрібнобурж. ідеологи не дали правильного висвітлення історії виникнення і розвитку Д., її класової суті. В. І. Ленін зазначав, що "навряд чи знайдеться інше питання, так заплутане навмисно і ненавмисно представниками буржуазної науки..., як питання про державу... Питання це так заплутане й ускладнене через те, що воно ...зачіпає інтереси пануючих класів більше, ніж будь-яке інше питання" (Повне зібр. їв., т. 39, с. 61-62). Вперше справді наук. пояснення суті Д. дали К. Маркс, Ф. Енгельс і В. І. Ленін, які довели, що Д. є продукт і прояв непримиренності класових суперечностей. Марксистсько-ленінське вчення розкрило й закономірність співвідношення екон. ладу і Д., яка кінець кінцем зумовлена характером виробничих відносин і способом виробництва в цілому, є надбудовою над екон. базисом, щодо якого в ході істор. розвитку вона набуває хоч і відносної, але значної самостійності. З цим органічно пов'язані класовий характер Д., її функції, закономірності переходу від одного типу держави до іншого. Кожній класовій суспільно-екон. формації відповідає певний істор. тип Д. За формою правління експ-луат. д-ви поділяються на монархи і республіки; соціалістичні Д.- тільки республіки. За державним устроєм Д. поділяються на прості (унітарні держави) і складні (федерації та конфедерації). Д. будь-якого типу має внутр. та зовн. функції (див. Функції держави); їй притаманні певні форми (див. Форма держави) і режим політичний. Осн. ознаками Д., за визначенням класиків марксизму-ленінізму, є: 1) наявність особливої публічної влади (див. Влада державна), системи органів і установ, які в сукупності становлять механізм держави, серед якого важливе місце посідає специфічний апарат примусу; наявність податків, введених для утримання цієї влади; 2) наявність санкціонованого Д. права, за допомогою якого закріплюється певний характер сусп. відносин, а також структура і порядок діяльності держ. механізму, монополія законодавства, здійснення правосуддя та ін. засоби впливу, якими не володіють інші інститути політ. влади (партії, спілки, об'єднання тощо) й які разом з Д. утворюють політичну систему суспільства; 3) наявність певної території, в межах якої Д. здійснює свою владу і суверенітет.. Д.- явище історичне. В первісному суспільстві Д. не існувало. Вона виникла з появою приватної власності на засоби виробництва, поділом суспільства на антагоністичні класи. З виникненням Д. класи, що володіли засобами виробництва, стали політично пануючими класами, почали створювати систему захисту своїх інтересів і, насамперед, армію, суд, тюрми, апарат взаємовідносин з ін. країнами. Першою в історії була рабовласницька Д. (див. Рабовласницький лад), виникнення якої сягає 4-3-го тисячоліття до н. е. Форми рабовласницької Д. були різноманітні: аристократична республіка (Спарта), демократична республіка (Афіни), рабовласницька монархія (Боспорська держава). У феод. суспільстві (див. Феодалізм) осн. формою держ. правління були різноманітні монархії, зокрема у сх. слов'ян-князівства. Існували й такі форми д-ви, як феод. республіка (напр., Новгородська феодальна республіка) та ін. Буржуазна держава є продуктом бурж. революцій 16-18 ст. в Нідерландах, Англії, Франції. Різноманітність форм бурж. Д. (демократичні республіки, конституційні монархії тощо) не змінює їхньої експлуататорської суті. В. І. Ленін писав: "Форми буржуазних держав надзвичайно різноманітні, але суть їх одна: всі ці держави являють собою так чи інакше, але кінець кінцем обов'язково диктатуру буржуазії" (Повне зібр. тв., т. 33, с. 34). Характерною рисою сучас. бурж. Д. є поєднання сили монополій з силою державного апарату в єдиний механізм державно-монополістичного капіталізму. В міру того, як зростають і розвиваються суперечності, властиві бурж. суспільству, зростає й невдоволення трудящої і експлуатованої маси капіталіст. ладом, зростає число й згуртованість пролетарів, загострюється їхня боротьба з експлуататорами. В цих умовах буржуазія все більше відходить від бурж. демократії і вдається до відкритої реакції, виявом чого є встановлення таких політ. режимів, як фашистський (див. Фашизм). Дві світові війни, розв'язані імперіалістами, характеризують зовн. функції бурж. Д., які за імперіалізму мають тенденцію до посилення мілітаризму в експансії, до втручання у внутр. справи ін. країн. Ці Д. ведуть підривну діяльність проти країн соціалістичної співдружності. Твердження ідеологів капіталізму й ревізіоністів, нібито в умовах науково-технічної революції відбувається трансформація бурж. Д. в надкласову, науково неспроможні й мають на меті захист капіталізму, увічнення капіталістичних сусп. відносин, що зжили себе й гальмують соціальний прогрес. Соціалістична держава виникає в результаті соціалістичної революції. Прообразом Д. соціалістичного типу була Паризька комуна 1871, яку К. Маркс характеризував як уряд робітн. класу, як знайдену форму політ. визволення пролетаріату. Радянська соціалістична держава, яку покликала до життя переможна Велика Жовтнева соціалістична революція, стала першою в світі д-вою диктатури пролетаріату. Внаслідок перемоги Великого Жовтня створили суверенні нац. д-ви раніше пригноблені народи Рос. імперії, в т. ч. укр. народ (див. Національно-державний устрій СРСР). "Великий Жовтень ознаменував корінний поворот і в долі українського народу. Ставши на шлях соціалістичної революції, робітники і селяни України при братерській допомозі російського пролетаріату повалили експлуататорський лад, розгромили буржуазно-націоналістичну контрреволюцію, вперше в історії створили свою державу" [Конституція (Основний Закон) УРСР. К., 1979, с. 3.]. Утворення соціалістичних Д. супроводжується зламом апарату експлуататорської д-ви й виникненням нових форм організації політ. влади трудящих. У Радах, народжених творчістю революц. мас Росії, В. І. Ленін відкрив найдемократичнішу держ. форму диктатури пролетаріату. Республіка Рад стала першою політ. формою соціалістичної д-ви (див. Ради народних депутатів, Радянська влада). Після другої світової війни 1939-45, розгрому фашизму в Німеччині й Італії та мілітаризму в Японії, в результаті соціалістичних революцій у ряді країн Європи і Азії виникли нові форми соціалістичної держави - держави народної демократії. Соціалізм перетворився на світову систему. Історичні, економічні, соціальні та ін. особливості окремих країн, що стають на шлях соціалістичного розвитку, зумовлюють різноманітність форм соціалістичної Д. Незалежно від особливостей кожної країни розвиток соціалістичної державності в них відбувається на основі заг. закономірностей, що характеризують соціалістичну Д. В перехідний період від капіталізму до соціалізму Д. диктатури пролетаріату виконує різноманітні завдання, що зумовлюються самою суттю цього періоду: придушення опору повалених експлуататорських класів, ліквідація приватної власності на осн. засоби виробництва, створення екон. основи соціалізму, формування соціалістичної культури, виховання у мас соціалістичної свідомості, забезпечення обороноздатності країни. Відповідно до цих завдань соціалістична Д. цього періоду здійснює ряд внутр. і зовн. функцій. У процесі розвитку соціалізму, розширення соціальної бази влади робітн класу і його союзників соціалістична Д. дедалі більше стає виразником інтересів усього на роду. З побудовою розвинутого соціалістичного суспільства в СРСР диктатура пролетаріату виконала свою істор. місію і перестала бути необхідною, а Д. диктатури пролетаріату стала загальнонар. соціалістичною Д. На етапі зрілого соціалізму рад. Д., керівним ядром якої виступає Комуністична партія Радянського Союзу, є гол. знаряддям побудови комунізму. Осн. напрямом розвитку соціалістичної державності в розвинутому соціалістичному суспільстві є розширення й поглиблення соціалістичної демократії. "На практиці, в житті,- зазначав Л. І. Брежнєв, - наша держава з верху до низу управляється при повсякденній участі мас. І в цьому - важливе джерело динамізму нашого суспільства, стійкості політичної системи соціалізму" (Ленінським курсом, т. 5. К., 1976, с. 72). Найвища мета Рад. д-ви - побудова безкласового комуністичного суспільства, в якому дістане розвиток суспільне комуністичне самоврядування [Див. Конституція (Основний Закон) СРСР. К., 1977, с. 5.].

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 3. Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія: т. 4. Маркс К. і Енгельс Ф. Маніфест Комуністичної партії; т. 8. Маркс К. Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта; т. 17. Маркс К. Громадянська війна у Франції; т. 21. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності і держави; Маркс К., Энгельс Ф., Ленин В. И. О Парижской Коммуне. М., 1971; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 16. Уроки Комуни; т. 33. Держава і революція.- Марксизм про державу; т. 37. Пролетарська революція і ренегат Каутський; т. 39. Про державу; т. 41. Дитяча хвороба "лівизни" в комунізмі; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. К., 1979; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 1-6. К., 1971 - 78; Государство и демократия в период построения развитого социализма. М., 1974; История государства и права Украинской ССР. К., 1976; Политическая организация развитого социалистического общества. К., 1976; Керимов Л. А. Общая теория государства и права. М., 1977; Советское государство в условиях развитого социалистического общества. М., 1978.

В. М. Терлецький.

 

Схожі за змістом слова та фрази