Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мел-мерл arrow МЕНШОВИЗМ
   

МЕНШОВИЗМ

— найнебезпечніша опортуністична течія в рое. робітничому русі, різновид міжнар. опортунізму. Оформився на Другому з'їзді РСДРП (1903) внаслідок розколу РСДРП на більшовиків і меншовиків. М. об'єднав противників ленінських принципів побудови партії нового типу, які лишилися в меншості при виборах керівних органів партії (звідси й назва). Ідеологами й лідерами М. були Л. Мартов, Г. В. Плеханов, П. Б. Аксельрод, Ф. 1. Дан та ін. Меншовики виступали проти ідеологічних, тактичних і терор. основ марксистсько-ленінської партії. В ідейно-політ. відношенні М. примикав до опортуністичних елементів Інтернаціоналу 2-го (див. Бернштейніанство). Погляди меншовиків поділяли дрібно-бурж. націоналістичні партії, зокрема Бунд, Українська соціал-демократична робітнича партія, "Спілка", які діяли на Україні. З М. практично змикався троцькізм. Під час революції 1905—07 в Росії меншовики виступали проти гегемонії пролетаріату в революції, проти союзу робітн. класу і селянства, за угоду з ліберальною буржуазією. їхні опортуністичні дії негативно позначилися, зокрема, на ході повстання на броненосці "Потьомкін", Одеському червневому збройному виступі 1905. В роки реакції меншовики стали на шлях ліквідаторства, захищаючи ідею примирення з самодержавством, домагаючись ліквідації революц. пролет. партії. В. І. Ленін і більшовики (див. Більшовизм) ніколи не припиняли боротьбу з меншовиками "як з провідниками буржуазного впливу на пролетаріат і опортуністами" (Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 41, с. 53). Шоста (Празька) Всеросійська конференція РСДРП (1912) прийняла рішення про виключення їх з партії. В роки 1-ї світової війни меншовики скотилися на позиції соціал-шовінізму. Після повалення самодержавства вони остаточно перейшли в табір контрреволюції, взявши участь у бурж. Тимчасовому уряді, а після Великої Жовтн. соціалістичної революції стали на шлях відкритої боротьби проти Рад. влади. Внаслідок непримиренної ідейної й полії, боротьби більшовицької партії проти М. він у 20-х pp. остаточно припинив своє існування як політ. течія в робітн. русі. Лідери М. продовжували антирад. діяльність в еміграції.

В. С Левін.