Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
   

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА

(ЗУНР) — укр. д-ва, ств. на захід-ноукр. землях після розпаду Австро-Угор. імперії. Рев. події у Росії, курс на держ. незалежність України викликали хвилю рев. піднесення і в Австро-Угорщині. Намагаючись врятувати монархію, імператор Карл І 16.Х 1918 видав маніфест, згідно з яким Австро-Угорщина перетворювалася на «союз національних держав», а народам у її складі надавалася нац. автономія. 18.Х 1918 у Львові на зборах усіх укр. депутатів австр. парламенту, укр. членів галицького і буковинського сеймів, представників політ, партій Галичини і Буковини, духівництва і студентства було утворено Українську Національну Раду (УНРада). 19.Х 1918 УНРада на підставі права на самовизначення народів проголосила Галичину, Пн. Буковину та Закарпаття «одноцільною українською національною територією», що визначається віднині як Українська держава, щоправда у складі Австро-Угорщини. Було ухвалено виробити конституцію нової д-ви на дем. засадах з правом нац.-культур, автономії та з правом представництва в уряді нац. меншин. Однак австр. влада зволікала з передачею влади УНРаді, схиляючись до створеної 29.Х 1918 Польс. ліквідаційної комісії, з метою оформлення переходу всього краю до Польс. д-ви. Це призвело до взяття влади у Львові збройним шляхом. На поч. листопада 1918 до українців перейшла влада в усій Галичині. У правових актах, виданих 1.ХІ 1918, зазначалося, що найвища влада в новопосталій д-ві належить УНРаді. Всім гр-нам Укр. д-ви різних національностей та віросповідань було надано рівні права. Нац. меншинам пропонувалось обрати своїх представників до складу УНРади. До ухвалення власних законів на тер. д-ви оголошувалося чинним попереднє (австрійське) зак-во, якщо тільки воно не суперечило засадам укр. державності. 1.ХІ 1918 відбулася форм, передача влади

УНРаді австр. намісником Галичини. 9.XI 1918 вона сформувала уряд — Державний Секретаріат ЗУНР на чолі з К. Левицьким. 13.XI 1918 УНРада визначила конст. засади новоствореної Укр. д-ви, ухваливши Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель кол. Австро-Угор. монархії, згідно з яким ця д-ва отримала офіц. назву: Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Закон визначив тер. ЗУНР, яка включала укр. етнографічні землі кол. Австро-Угор. імперії, тобто кол. коронні краї Галичини і Володимирії (Лодомерії) та Буковини, укр. частину Закарпаття (бл. 70 тис. км2 території з 6 млн. населення). Однак невдовзі Пн. Буковину захопила Румунія, а Закарпаття спочатку відійшло до Угорщини, а в січні — квітні 1919 — до Чехословаччини. Тому фактично ЗУНР охоплювала лише тер. Сх. Галичини з 4 млн. населення. Законом від 13.XI 1918 закріплювалися верховенство і суверенітет народу, представн. органи якого обиралися на основі заг., рівного, прямого, таємного голосування за пропорційною виб. системою. Виб. правом наділялися усі гр-ни д-ви незалежно від національності, віросповідання, статі. Найвищим органом влади мали стати Установчі збори ЗУНР, а до їх обрання уся повнота законод. влади належала УНРаді, виконавчої — Держ. Секретаріату. Було затверджено Герб ЗУНР (золотий лев на блакитному полі; згодом — тризуб) і прапор (блакитно-жовтий), а також держ. печатку. Згодом Тимчас. осн. закон ЗУНР було доповнено ін. законами, спрямованими на становлення держ.-політ. і екон. життя республіки, в т. ч. законом про організацію війська (13.XI 1918), про тимчас. адміністрацію (15.XI 1918), тимчас. організацію судочинства (16.ХІ 1918 та 21.ХІ 1918), державну мову (1.ІІ 1919), шкільництво (13.11 1919), громадянство (8.IV 1919), зем. реформу (14. IV 1919), про сейм ЗУНР(16.ІУ 1919) тощо. ЗУНР ліквідувала старі органи місц. влади та управління і утворила нові, українські: у сільс. та містечкових громадах ними стали громадські й міські комісари з дорадчими органами — «прибічними радами», що їх обирало населення, а в повітах — пов. комісари та пов. нац. ради. Почалося здійснення зем. реформи, запроваджено 8-годинний роб. день тощо. Досить активною була зовніш-ньополіт. діяльність.

Однак невдовзі ЗУНР зазнала ударів з боку Польщі, Румунії і Чехословаччини. Значну її тер. окупували іноз. війська. Сфера дії органів держ. влади ЗУНР на межі 1918—19 фактично охоплювала лише частину тер. Сх.

Галичини. У січні 1919 резиденцією уряду ЗУНР замість Львова став Станіслав (тепер Івано-Франківськ). Тут здійснено ще одну спробу створити діючий урядовий апарат, місц. органи управління, ефективну армію, відстояти права робітників, провести зем. реформу, закріпити гарантії нових прав усім гр-нам д-ви, надати широкі права нац. меншинам. Зважаючи на складні внутр. та зовн. політ, обставини, 4.1 1919 було створено спец, орган УН Ради — Відділ на чолі з головою — президентом УНРади, сформовано новий уряд на чолі з С. О. Голубовичем. Проведено правове оформлення злуки ЗУНР і УНР. ЗУНР зберегла право тер. автономії; віднині її офіц. назвою була така: Західна область Української Народної Республіки. У результаті різкої зміни зовнішньополіт. ситуації у червні 1919 Відділ УНРади та Держ. Секретаріат ухвалили закон про передання повноти військ, та цив. влади в ЗОУНР диктаторові Є. О. Петрушевичу. Для виконання покладених на нього функцій Є. О. Петруше-вич утворив Колегію головноуповноважених і Військову канцелярію, які у практ. діяльності керувалися виключно його вказівками. У серед, липня 1919 під натиском переважаючих сил польс. армії Українська галицька армія (УГА), Є. О. Петрушевич та Колегія головноуповноважених перейшли через Збруч у Сх. Україну, щоб об'єднатися з військом УНР. Польща окупувала всю Галичину. Після траг. подій осені 1919 диктатор Є. О. Петрушевич з оточенням виїхав до Відня. В еміграції він оголосив про припинення чинності закону щодо об'єднання ЗУНР з УНР з огляду на те, що тодішні держ. органи УНР, перебуваючи під тиском Польщі, не змогли захистити інтереси ЗОУНР. 25.УІІ 1920 Є. О. Петрушевич утворив закордонний галицький уряд (уряд диктатора ЗУНР). 14.III 1923 Антанта на пропозицію спец, комісії Ради послів цієї коаліції визнала Сх. Галичину належною без жодних застережень Польщі. У травні 1923 Є. Петрушевич розпустив уряд, усі органи та установи, дип. представництва і місії ЗУНР, що означало остаточне припинення її існування.

Літ.: Чубатий М. Основи держ. устрою Західноукр. Республіки. Л., 1920; Лозинський М. Галичина в 1918—1920рр. Відень, 1922; Тищик Б. Й., Вівчаренко О. А. Західно-укр. Нар. Республіка. Коломия, 1993; Історія д-ви і праваУкраїни, ч. 2. К., 1996.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази