Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРИВІЛЕЙ
   

ПРИВІЛЕЙ

- у феод, сусп-ві узагальнена назва нормат. акта, яким монархи надавали чи підтверджували особливі права певним особам, станам, територіям та ін. Оформлення сусп. правовідносин у вигляді П. набуло значного поширення на укр. землях у складі Польс. королівства, Вел. князівства Литовського, Речі Посполитої (з 1569), що було зумовлено процесом формування станового сусп-ва, федерат, формою держ. устрою, співіснуванням, а часто протистоянням правосл. і катол. духівництва. П. поділялися на пільгові, дарчі та охоронні. Особливе значення мали т. з. земські, або обласні, П. (уставні земські грамоти), які поширювалися на всіх феодалів. їх видавав інкорпорованим до Вел. князівства Литовського землям вел. князь литовський. Містили підтвердження «споконвічного» права кожної землі згідно з принципом «старовини не чіпати — новизни не вводити». Серед ін. актів вирізняють П., які стосувалися прав, статусу феодалів-шляхти: П. 1387 (віденський) — про пільги лит.-руським феодалам, які прийняли католицтво; П. 1413 (городельський) — про розширення прав феодалів-католиків і обмеження прав правосл. феодалів; П. 1432 (гродненський) — про зрівняння правосл. феодалів в особистих і майн. правах з феодалами-католиками; П. 1434 (трокайський) — про виділення прав шляхти із загальнозем. юрисдикції; П. 1447 (віденський, або вел. князя Казимира) — юридично закріплював екон. і політ, права феодалів на зем. власність і на суд над залежним від них населенням; П. 1492 (вел. князя Олександра), який вважається своєрід. конституцією Вел. князівства Литовського, оскільки закладав основи міжнар. політики Лит. д-ви, державного, адм., цив., крим. права. Норми двох останніх П. увійшли до Лит. статутів (див. Статути Великого князівства Литовського). П. 1588, виданим польс. королем і вел. лит. князем Сигізмундом III, введено в дію Лит. статут 1588. Окр. місце займають П. польських і лит. монархів про надання і підтвердження містам магдебурзького права. У Вел. князівстві Литовському існували також П. 1388 і 1507 — євреям, П. 1561, 1568, 1609 і 1634 — татарам тощо, які охороняли інтереси цих етн. груп населення і регулювали їх відносини з владою. П. окр. феодалам стосувалися охорони їхніх зем. володінь тощо.

Значне поширення П. у феод, сусп-ві зумовило введення до наук, обігу терміна «право-привілей» як узагальненого визначення феод, права.

Літ.: Ясинский М. Н. Уставные земс. грамоты Лит.-Рус. гос-ва. К, 1889; Якубовский И. Земс. привилеи Вел. княжества Литовского. «Журн. М-ва нар. просвещения», 1903, № 4; Любавский М. К. Очерк истории Лит.-Рус. гос-ва до Люблин, унии включительно. М., 1910; Пичета В. И. Лит. Статут 1529 г. и его источники.

В кн.: Пичета В. И. Белоруссия и Литва XV—XVI вв. М, 1961.

Т. І. Бондарук.

 

Схожі за змістом слова та фрази