Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow кук-куп arrow КУЛЬТУРА
   

КУЛЬТУРА

(лат. сulturа — виховання, освіта, розвиток) — сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини й втілюються в результатах продуктивної діяльності. У вужчому розумінні К.—це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування (школи, вузи, клуби, музеї, театри, творчі спілки, т-ва тощо). Водночас під К. розуміють рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності (К. виробництва, К. праці, К. мови; правова, моральна, естетична К., К. побуту тощо). Джерелом К. є суспільна праця, здатна практично й духовно перетворювати дійсність (що становить відповідно матеріальну й духовну К. суспільства) і саму людину. К. протилежна "натурі", як доцільний людський витвір — усьому природно даному. Людство являє собою універсальний суб'єкт К., а в конкретно-істор. обставинах суб'єктами культур. творчості виступають окремі людські спільності та їхні асоціації — племена, народи, нації, багатонац. утворення, що здатні виробляти, розвивати і збагачувати всю сукупність практичних і духовних умов свого існування. Істор. розвиток К. визначається сукупністю об'єктивних закономірностей, які вперше відкриті марксизмом. Вони розкривають рушійні сили сусп. прогресу, поступовий характер всесвітньої історії, взаємозв'язок матеріальної і духовної К., підкреслюючи визначальне значення способу виробництва в розвитку духовного життя суспільства, взаємозв'язок соціально-класових, нац., расових, етнічних, географічних та ін. особливостей і факторів у його поступальному русі. Принципове значення для наук, розуміння історії К. мають фундаментальні положення історичного матеріалізму про співвідношення суспільного буття і суспільної свідомості, базису і надбудови, про суспільно-економічні формації, про класи суспільні і класову боротьбу. Виходячи з них, марксистсько-ленінська теорія К. виділила її загальноістор. етапи, встановила зв'язок між соціальним і культур. прогресом, з'ясувала особливості спадкоємності в розвитку К. і накреслила шляхи створення К. комуністичного суспільства. З цих позицій марксистсько-ленінська теорія К. викриває наук. неспроможність і реакційну ідеологічну сутність бурж. культурології, яка в своїх концепціях культур. циклів, культур. "автономії", культури для еліти, "масової культури" обстоює уявлення про К. як сукупність позаісторичних "вічних" цінностей або "символічних форм", заперечує прогрес К. і можливість культурного єднання народів.

В марксистсько-ленінській теорії К. органічно поєднуються заг.-істор. та локально-геогр підходи до К., що дає змогу розглядати соціально-культур. процес як єдність багатоманітності. В першому випадку К. поділяється на істор. типи відповідно до сусп.-екон. формацій (первіснообщинна, рабовласницька, феод., капіталістична, комуністична К.), в другому йдеться про етнічні (напр., К. слов'ян), регіональні (напр., К. Середземномор'я) або континентальні (К. Європи, Азії, Африки) культурні утворення і спільності.

Заг.- істор. тенденція полягає в тому, що внаслідок розвитку економіки, засобів сполучення і спілкування поступово і неухильно долається замкненість і обмеженість культур. життя окремих народів і регіонів, виникає всесвітня історія, а разом з нею і всесвітня К. В антагоністичному суспільстві цей процес відбувається суперечливо, оскільки класовий поділ суспільства надає К. класового змісту і розшаровує її відповідно до класових інтересів. Бурж. ідеологи намагаються замаскувати класовий характер К., видаючи бурж. К. за загальнонар., загально-нац. К. Зокрема, укр. бурж. націоналісти, заперечуючи поділ укр. нації на антагоністичні класи, пропагують теорію "єдиного потоку" в розвитку укр. К. В. І. Ленін підкреслював, що в кожній нац. К. капіталістичного суспільства є дві К.; поряд з поміщицько-бурж. К. існують також елементи демократично-соціалістичної К. (див. Повне зібр. тв., т. 24, с. 118). Таке розмежування викликає суперечливі тенденції у взаємодії нац. К. і в характері спадкоємності культур. розвитку. З одного боку, капіталістична система породжує різні форми колоніалізму, соціального, нац., расового і культур гноблення народів, з другого,— їм дедалі активніше протистоїть тенденція соціального і нац. визволення, культур. незалежності та інтернац. єднання демократичних і соціалістичних К., які створюються на основі кращих досягнень прогресивної К. Могутніми рушіями культур. прогресу суспільства є революції соціальні. Докорінно змінюючи класову структуру, спосіб життя і світогляд суспільства, вони активно сприяють знищенню або знеціненню віджилих форм культур. розвитку і запозиченню з минулого найкращих плідних культур. традицій. Принципово нові істор. умови для розвитку К. створює соціалістична революція, яка ліквідує соціальні антагонізми і ставить надбання світової К. на службу найширшим масам трудящих. Тому невід'ємною складовою частиною марксистсько-ленінської теорії соціалістичної революції є теорія і програма соціалістичної культурної революції. Соціалістична К. в СРСР розвивалася в боротьбі проти великодержавного шовінізму бурж. націоналізму та ін. проявів ворожої марксизму-ленінізму ідеології. КПРС, відстоюючи чистоту ленінського вчення про завдання і шляхи розвитку рад. К., викрила дрібнобурж. сутність різних течій та угруповань, зокрема "Пролеткульту" та ін. Здійснення в СРСР під керівництвом Комуністичної партії ленінської програми культур. будівництва привело до створення багатонац. К. рад. народу (див. відповідні розділи ст. Союз Радянських Соціалістичних Республік, про союзні та авт. рад. соціалістичні республіки). Укр. рад. К., як і К. ін. рад. народів, є невід'ємною складовою частиною багатонац. рад. соціалістичної К. Вона досягла високого рівня завдяки вільному розвиткові творчих сил укр. народу та братерській взаємодопомозі й взаємовпливові К. усіх народів СРСР (див. відповідні розділи тому Українська Радянська Соціалістична Республіка).

В нашій країні склалася й розвинулася рад. К., соціалістична змістом, багатоманітна своїми нац. формами та інтернаціоналістська своїм духом і характером. Рад. К. являє собою органічний сплав створюваних усіма соціалістичними націями і народностями духовних цінностей. Зближення і взаємозбагачення нац. К. народів СРСР є об'єктивною закономірністю соціалізму і разом з тим важливим напрямом культур. політики КПРС і Рад. д-ви. Важливу функцію рад. соціалістичної К. становить комуністичне виховання. В умовах розвинутого соціалістичного суспільства К. будується на основі марксистсько-ленінського світогляду, на принципах комуністичної ідейності і партійності, народності, гуманізму, пролет. інтернаціоналізму і рад. патріотизму.

КПРС і Радянська д-ва приділяють постійну увагу питанням К., здійснюють перспективне планування її окремих галузей, створюють сприятливі умови для її прогресивного розвитку. Це знайшло відображення в матеріалах багатьох з'їздів партії, зокрема XXIII—XXV з'їздів, у постановах ЦК КПРС, у т. ч. про літ.-худож. критику (1972), про заходи по дальшому розвитку кінематографії (1972), про нар. худож. промисли (1974), про роботу з творчою молоддю (1976), про дальше поліпшення ідеологічної, політико-виховної роботи (1979), в законі про охорону пам'яток історії і культури (1976) та ін. Досягнення рад. К., культури країн соціалістичної співдружності є могутнім імпульсом розвитку демократичних і соціалістичних начал у світовій К., сприяють зміцненню миру і взаєморозуміння між народами. Комуністична К., увібравши в себе і розвиваючи все краще, що створила світова К., буде новим, вищим ступенем культур. розвитку людства. Це буде загальнонар., загальнолюдська К. безкласового суспільства.

Див. також ст. Мистецтво, Література, Наука, Освіта та відповідні розділи в статтях про країни світу.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Німецька ідеологія. Маркс К. і Енгельс Ф. Теори, т. 3; Ленин В. И. О культуре. М., 1980; Програма Комуністичної партії Радянського Союзу. К., 1977; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1979: Про дальше поліпшення ідеологічної, політико-виховної роботи. Постанова ЦК КПРС від 26 квітня 1979 року. К., 1979; Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 1 — 7. К., 1971—79; Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення партії і Радянського Уряду. Збірник документів, т. 1—2. К., 1960—61; Гончаренко М. В. Ленінізм і філософські питання сучасної культури. К., 1970; Поліщук І. П. Спадкоємність і взаємовплив культур. К., 1972; Иванов В. П. Человеческая деятельность — познание — искусство. К., 1977; Гаврилюк П. И. Эстетическая культура и социальный прогресс. К., 1978; Маноха О. Є. Соціалістична культура як соціальна творчість народних мас. К., 1978.

В. П. Іванов, В. I. Мазепа.

 

Схожі за змістом слова та фрази