Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КРИМІНОЛОГІЯ
   

КРИМІНОЛОГІЯ

[від лат. crimen (criminis) — злочин і грец. — слово, вчення] — наука про злочинність, її причини, особистість злочинця і заходи запобігання злочинності; навч. дисципліна. Виникнення К. як науки пов'язане з виходом у світ праці італ. юриста Ч. Беккаріа «Про злочини та покарання» (1764), в якій були сформульовані основи науки про злочинність. Назву ця наука отримала після опублікування монографії італ. вченого Р. Гарофало «Кримінологія» (1885). Виходячи з принципу «краще запобігати злочинам, аніж карати» (Ч. Беккаріа), К. вирішує, зокрема, питання: що є причиною злочину, усуваючи яку можна запобігти його вчиненню. Залежно від характеру причин злочинності виділяють такі концептуальні підходи (напрями) в К.:

1. Містичний: причиною злочинності вважається «нечиста сила», яка вселяється в людину, перетворюючи її на злочинця. Цей підхід особливо виразно проявився за доби Середньовіччя у формі інквізиції. Теоретиками інквізиції було запропоновано поняття злочинця як пособни-ка «нечистої сили» і розроблені прийоми щодо її виявлення. Ченці-інквізитори Я. Шпренгер і Г. Інститоріс опублікували 1486 настанови щодо боротьби зі злочинністю під назвою «Молот відьом», де описано ознаки диявольства в поведінці людей, досить ретельно розроблені різні аспекти інквізиц. процесу (включаючи тортури, підступні обіцянки свободи з метою виявлення спільників і т. п.), а також міри покарання, спрямовані на вигнання із злочинця «нечистої сили».

2. Класичний: причиною злочинності вважається не «нечиста сила», яка вселяється у злочинця, а самодостатня «зла воля» самого злочинця, яка залежить лише від нього самого. Цей підхід, сформульований Ч. Беккаріа на противагу містичному, виник під впливом ідей просвітительства. Відповідно до них протидія злочинності зводиться до застосування кари, яка має на меті вплинути на волю людей таким чином, щоб вони не вчиняли злочинів.

3. Біологічний: причиною злочинності пропонується вважати не волю злочинця, а біол. (антропологічні) чинники. Такий підхід сформулював Ч. Ломброзо. Відповідно до нього протидія злочинності має полягати виключно у впливові тим чи ін. чином на біол. (антропологічні) чинники, які спричиняють злочинність, з метою їх нейтралізації. З цього випливає, що суд, який встановлює вину особи у вчиненні злочину і призначає їй покарання, втрачає своє значення, а його роль має виконувати антропол. експертиза.

4. Соціологічний: як і за біол. підходу, воля людини не визначається причиною злочинності, але на відмиту від нього такою причиною вважаються не біол. (антропологічні) фактори, а соціологічні. Цей підхід був започаткований на підставі ідей, сформульованих критиками Ч. Ломброзо, зокрема Е. Феррі в його праці «Кримінальна соціологія» (1881). Протидія злочинності, виходячи із зазначеної причини, полягає у впливі на соціол. чинники, які начебто здатні визначити поведінку людей поза їхньою волею, незалежно від її стану. Отже, «винне» у злочині «соціальне середовище», а не злочинець.

5. Культурологічний: інтегруючи класичний, біологічний і соціологічний підходи, причиною злочинності визнає фактори, що мають властивість спричиняти виникнення у людини криміноген. сваволі, тобто стану неузгодженості волі людини із природ, законами соціального життя. Злочином визнається такий вияв сваволі людини, який порушує природні закони соціального життя, відображені в кримінальному зак-ві.

Згідно з культурол. підходом, заснованим на формулі «культура людей визначає їх життя», антиподом сваволі є соціальна культура людини, що розглядається як міра пристосованості її волі до природ, законів соціального життя. З огляду на це протидія злочинності полягає у здійсненні заходів, спрямованих на формування в людей соціальної культури, яка забезпечує імунітет проти виникнення у них криміногенної сваволі. До чинників, що мають культуризуючі, а отже, і антикриміногенні властивості, належать, зокрема, ринок, що пристосовує волю людей до природних законів соціального життя, а також натуралістичне просвітництво і релігія.

В Україні за рад. доби офіційно підтримувався підхід, згідно з яким осн. причиною злочинності визнавалися соціол. фактори, зумовлені «капіталістичним способом життя». Передбачалося, що ці причини відімруть в умовах комунізму. Після проголошення незалежності України (1991) тут набуває розвитку культурол. підхід у К.

Літ.: Фокс В. Введение в криминологию. М., 1985; Шнайдер Г. И. Криминология. М., 1994; Иншаков С. М. Зарубеж. криминология. М., 1997; Даньшин И. Н. Введение в криминол. науку. X., 1998; Костенко О. М. Проблеми кримінол. безпеки.

В кн.: Правова д-ва, в. 10. К., 1999.

О. М. Костенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази