Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ПРАВО
   

ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ПРАВО

- сукупність прав, норм, якими регулюються організація і діяльність парламенту. В юрид. л-рі розглядається як підгалузь конституційного права чи його комплексний інститут, що включає норми конституції, а також норми відповід. законів, парлам. регламенту та деяких ін. прав, актів (положення про парлам. к-ти та комісії тощо).

У деяких випадках П. п. розглядають ширше — як систему нормат.-прав. актів, співвіднесених з галуззю конст. права, і водночас як сукупність конст.-прав. норм, що визначають статус єдиного органу законод. влади, його організацію і діяльність, статус члена парламенту, а також регламентують відносини парламенту з ін. органами держ. влади у процесі реалізації його функцій і повноважень. При такому підході до змісту П. п. мають бути віднесені питання реалізації права законодавчої ініціативи і права вето, а також питання організації і діяльності органів та посад, осіб, функціонально пов'язаних з парламентом. Визначене у такий спосіб П. п. сприймають як галузь (підгалузь) зак-ва або як підгалузь конст. права. Поняття П. п. має доктринальний характер. Воно визнається у науці конст. права і використовується у багатьох країнах. У Великобританії, напр., «закони і звичаї парламенту» трактуються як нормат.-прав. феномен. В Україні за роки парлам. діяльності склався масив прав, норм, прямо кореспондованих явищу парламентаризму.

Системність П. п. України забезпечується рядом чинників. Найважливіший з них — наявність у Конституції України окремого розділу, присвяченого статусу, організації й діяльності парламенту (розд. IV «Верховна Рада України»). Норми цього розділу мають основополож. характер і становлять своєрід. стрижень П. п. Змісту останнього стосуються також норми з ін. розділів Конституції. Так, ст. 110 встановлено заг. порядок визначення Верх. Радою України неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я. У ст. 111 йдеться про парлам. процедуру усунення Президента України з поста за імпічментом. Організація і діяльність органів та посад, осіб, функціонально пов'язаних з парламентом, регулюються також відповід. законами. Це закони про статус нар. депутата України, про к-ти ВР України, Рахункову палату, Уповноваженого ВР України з прав людини. Конституцією передбачено прийняття закону про регламент ВР України, а також законод. врегулювання організації і порядку діяльності тимчас. спеціальних та тимчас. слідчих комісій.

На сьогодні значна частина питань, віднесених до змісту П. п., вирішується на рівні Регламенту ВР України, прийнятого і введеного в дію її постановою. У світ, конституціоналізмі звичайною є практика, згідно з якою регулювання внутріпарлам. відносин здійснюється саме регламентами (статутами), які визнаються окр. різновидом нормат.-прав. актів. В умовах двопалат. парламенту кожна з палат звичайно приймає окр. регламент. Для набуття чинності він не потребує підписання главою д-ви та оприлюднення (промульгації). Парлам. регламенти нерідко визначають як підзаконні акти. Однак питання про їх юрид. природу є складним. Об'єктивно регламенти містять норми, які разом з однозмістовими нормами конституцій регулюють безпосереднь о одні й ті самі відносини. Згідно з існуючим порядком неможливо ухвалити жодного заг. закону, не враховуючи відповід. положень конституції, яким конкр. регламент мав би відповідати. Порядок прийняття регламентів мало в чому відрізняється від порядку прийняття законів. На відміну від звичайної законод. процедури, що існує у більшості країн, регламенти приймаються на основі абсолютної, а не простої більшості голосів. Іноді за парлам. регламентами прямо визнається сила закону.

Вагомість регламентів випливає також з того, що вони є процес.-прав, актами, віднесеними до організації і порядку діяльності одного з вищих органів д-ви. Враховуючи, що конституції, як правило, не містять значної кількості процес. норм відповід. змісту, парлам. регламенти об'єктивно перебирають на себе важливу роль у регулюванні відносин держ. владування. За своєю суттю будь-який парлам. регламент є нормат.-прав. актом, який забезпечує автономність органу законод. влади у вирішенні питань внутр. організації і здійснює регулювання певних сусп. відносин.

Літ.: Парлам. право России. М., 1999; Левина М. И. Парлам. право Великобритании XVII - нач. XX в. М, 2000; Шаповал В. М., Борденюк В. І.. Журавльова Г. С. Парла-меніаризм і законод. процес в Україні. К., 2000; Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні. К.. 2000.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази