Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ
   

КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ

(від лат.— обертати, перетворювати, міняти) — можливість обміну {конверсії) грош. одиниці відповідної країни на валюти ін. країн. У період дії золотого стандарту конвертованою ставала валюта, яка обмінювалась за офіц. паритетом, тобто купівельна спроможність даної валюти відповідала її золотому вмісту. Від серед. 70-х рр. після офіц. відміни золотого вмісту всіх валют та їх золотих паритетів К. в. стала означати можливість вільного обміну нац. грош. одиниці на валюту ін. держав за діючим валютним (обмінним) курсом. К. в. проголошується д-вою шляхом видання відповідних законод. актів, що визначають, напр., на які іноз. валюти може обмінюватися нац. грош. одиниця, чи може вона бути об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках, якими фіз. чи юрид. особами продаватися або купуватися тощо. Залежно від кола осіб та змісту операцій з валютою її конвертованість може бути повною (вільною), коли грош. одиниця даної країни обмінюється на будь-які ін. валюти за всіма видами міжнар. угод, і частковою (або обмеженою), якщо її конвертованість обмежена певним колом іноз. валют та операцій. Нині лише деякі з бл. 160 країн — членів МВФ мають повну К. в. (США, Канада, Японія, ряд держав Зх. Європи) і понад 50 — валюту обмеженої конвертованості.

Розрізняють також зовн. і внутр. конвертованість нац. валюти. Зовн. К. в. пов'язана з наданням іноз. юрид. особам і гр-нам права вільно обмінювати свої валютні кошти на грош. одиницю даної країни. Внутр. К. в. означає можливість юрид. і фіз. особам обмінювати дану валюту (напр., гривню) на іноз. валюту для закупок товарів і послуг за кордоном. Неконвертованою вважається валюта, коли д-ва забороняє її вільний обмін, незважаючи на те, що банки здійснюють певні обмінні валютні операції. Ступінь К. в. прямо залежить від екон. потенціалу даної д-ви, обсягу її зовнішньоекон. діяльності, стабільності внутр. грош. обігу, ступеню розвитку нац. ринків та ін. факторів. Вона вимагає від центр, (національного) банку країни прийняття пост, заходів щодо підтримання на певному рівні курсу своєї валюти.

В Україні юрид. засади К. в. визначаються Законами «Про режим іноземного інвестування» (1996), «Про Національний банк України» (1999), декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (1993), указами Президента України, нормат. актами Уряду та Нац. банку України.

Літ.: Оформление валют, операций. М., 1994; Валютне регулювання в Україні. К., 1995; Бункина М. К. Валют, рынок. М., 1995; Нац. банк і грош.-кредитна політика. К., 1999.

В. П. Нагребельний.

 

Схожі за змістом слова та фрази