Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow сван-сева arrow СВІТОВИЙ ОКЕАН
   

СВІТОВИЙ ОКЕАН

океан — безперервна водна оболонка, що вкриває більшу частину поверхні земної кулі. Площа С. о. 361 млн. км2 (71% земної поверхні); становить осн. частину гідросфери (94%). За перевагою океанів або суходолу земну кулю поділяють на океанічну півкулю і материкову півкулю. В океанічній півкулі води С. о. займають 91% площі, у материковій — 53%. У Пн. півкулі на водну поверхню припадає 61 %, у Південній — 81 %. За фіз.-геогр. особливостями С. о. поділяють на окремі океани, моря, затоки, бухти та протоки. Виділяють 4 океани (див. таблицю і статті про окремі океани). На 2-му Міжнар. океанографія, конгресі (1966) визнано доцільним виділити Південний ок. Межі його визначено по лінії субтропіч. конвергенції вод. Геологічна будова і рельєф дна С. о. Виділяють такі осн. морфологічні елементи рельєфу дна: материкову обмілину (шельф), материковий схил, ложе океану, глибоководні западини (жолоби) та серединноокеанічні хребти. Материкова обмілина простягається в серед. до глиб. 200 м (подекуди до 500 м і більше) і оточує суходіл поясом, найбільша ширина якого у Тихому ок. (біля пд.-зх. берегів Пд. Америки, у Берінгово-му, Жовтому і Пд.-Китайському морях), а також у морях Пн. Льодовитого ок. Нижньою межею материкового схилу вважають глибини від 2000 до 3200 м. Нижче простягається ложе океану, представлене абісальними рівнинами, підводними підняттями і височинами. З розломами і прогинами земної кори пов'язані глибоководні западини. Частини дна С. о., що прилягають до материків, характеризуються материковим типом земної кори, ложе океану вкрите порівняно тонким шаром кори океанічного типу. Згідно з сучас. уявленнями, води С. о.— продукт диференціації речовини мантії Землі. Відносно походження та розвитку западин С. о. існують різні гіпотези. Найбільшого поширення набула гіпотеза тектоніки плит, або розростання океанічного дна (див. Глобальна тектоніка). Дані досліджень показують, що С. о. існує з юрського періоду. Див. також Рельєф океанічного дна. Донні осадки С. о. за їхнім походженням ділять на три осн. типи: теригенні, біогенні та полігенні. Теригенні осадки складаються з продуктів розмиву суходолу. Вони займають 25% площі С. о., переважно в межах материкової обмілини і материкового схилу. Біогенні осадки, що складаються із залишків відмерлих мор. організмів, характерні для відкритих частин С. о. (39%). Вони представлені вапняними (форамініферові, черепашкові іі коралові) та кремнистими (радіолярієві й діатомові) відкладами. До полігенних (мішаних) осадків відносять червоні глини, що займають 36% площі дна у найбільш глибоких і віддалених від берегів районах С. о. В областях, де розвинутий вулканізм, формуються вулканічні осадки. Внаслідок осадочних процесів у С. о. нагро маджуються рудоносні пласти і високою концентрацією Fе, Мn, Со, Ni, Zn, Ag та ін. елементів, а також залізомарганцевих конкрецій. Серед. потужність осадків у Атлантичному ок. бл. 600—700 м, у Тихому—300—500 м. Карту див. на окремому аркуші, с. 64—65.

Гідрологічний режим С. о. визначається т-рою і солоністю води, його тепловим і водним балансом, процесами циркуляції. Води С. о. мають сталий солевий склад (серед. концентрація бл. 35о/оо). Серед розчинених солей переважають хлориди (88,7%) і сульфати (10,8%); карбонати становлять 0,3%. Цим води океану відрізняються від материкових вод, для яких характерні в основному карбонати. Концентрація солей змінюється залежно від надходження і витрати прісної води (від сотих долей проміле поблизу гирлових ділянок великих рік до 39— 42%о, у тропічних морях). У відкритому океані макс. значення солоності в тропічних широтах 37,2%о, у зоні екватора — 34%о, у полярних областях зменшується до 31—33%о. Річний хід солоності виражений слабо. Сезонні коливання спостерігаються до глиб. 100—150 м, до 400 м солоність змінюється мало, а глибше залишається майже незмінною (34,6— 34,9%0). Крім солей, у воді океану розчинені гази (О2, СО2, N2, Аr, Хе та ін.). Найбільше значення має кисень, що надходить у воду з атмосфери, а також при фотосинтезі водоростей, і який визначає розвиток життя у всій товщі вол Світового океану. Температура. Пересічна річна температура на поверхні С. о. становить 17,5°, змінюючись у межах від —2 до +35°. Найвищу температуру мають поверхневі води приекваторіальної зони у Пн. півкулі ( + 28° і вище), тому що термічний екватор зміщено на Пн. від географічного внаслідок впливу материків. У міру віддалення від екватора до полюсів т-ра поступово знижується до —1,5, —1,9° у полярних районах. Сезонні амплітуди т-ри поверхневих вод найбільші у помірних широтах (під впливом океанічних течій). Вони спостерігаються до глиб. 100—150 м, на глиб. до 1500 м ці коливання незначні, а нижче т-ра залишається практично постійною у кожному шарі, змінюючись з глиб. від +5 до 4-1°. У придонному шарі темпеоатура води +1,4, +1,8°, у полярних областях — нижче 0°. Циркуляція вод С. о. В океані відбувається постійне перемішування вод у горизонтальному та вертикальному напрямах. Важливою складовою циркуляції є морські течії, завдяки яким відбувається обмін фіз.-хім. властивостями між окремими частинами С. о. На глибинах понад 150—200 м циркуляція зумовлюється гол. чин. різницями густини воли. Під системою поверхневих вод існують потужні протитечії (Ломоносова течія в Атлантичному ок. течії Кромвелла у Тихому ок., Тарєєва — в Індійському ок.). На великих глибинах течії мають меридіональний напрям, що зумовлює водообмін між пн. і пд. частинами С. о. Важливими елементами динаміки вол С. о. є хвильові рухи, викликані вітром, припливами та відпливами, а також землетрусами (див. Хвилі морськї).

Органічний світ С.о. багатий і різноманітний. Живі організми заселяють океан віл поверхні до найбільших глибин. У С. о. є майже 10 тис. видів рослин, а також до 160 тис. видів тварин, у т. ч. майже 16 тис. видів риб. За місцем існування органічний світ океану поділяють на кілька груп: планктон (пасивно плаваючі у товщі вод організми), нектон (активно плаваючі організми), бентос (організми, що населяють дно) і пейстон (організми, що живуть безпосередньо під поверхневою плівкою води). З рослинних організмів всюди трапляються тільки бактерії. Решта рослин заселяє верх. шар (до глиб. 50—100 м), де відбувається фотосинтез. Найбільша видова різноманітність живих організмів характерна для тропічних районів С. о. За розподілом життя на дні С. о. виділяють такі зони: літораль, сублітораль, батіаль, абісаль, ультраабісаль. Гідрологічні особливості і розподіл органічного світу С. о. підлягають законам геогр. зональності (див. Зональність Світового океану).

Ресурси С. о. Світовий океан має великі біол., мінеральні та енерг. ресурси. Найінтенсивніше використовуються біол. ресурси. У промислі морепродуктів найбільшу питому вагу має риба — бл. 90%; на молюски і ракоподібні припадає бл. 8%, на водяні рослини — бл. 1,5%. Граничний пилов риби і промислових тварин у С. о. без шкоди для їхньої біол. продуктивності становить 80—90 млн. т на рік. Освоєння біологічних ресурсів С. о. швидко зростає і призводить до зменшення запасів морепродуктів або до непоновлюваних витрат їх. Це викликає необхідність регулювати мор. промисел, раціонально використовувати біол. ресурси океану, розвивати міжнар. співробітництво, спрямоване на охорону тваринного світу С. о., зокрема китів, тюленів та ін. Здійснюються заходи щодо штучного відновлення цінних порід тварин і рослин (див. Аквакультура). З мор. води добувають кухонну сіль, сірчанокислий натрій, хлористий магній, бром тощо. В межах шельфу виявлено нафту (видобуток нафти в цій зоні становить понад 20% загальносвітового), газ, руди металів (титану, заліза та ін.), вугілля, сірку тощо. На великих глибинах в океані є поклади залізомарганцевих конкрецій, що вміщують і нікель, кобальт, мідь та ін. С. о.— потужне джерело енергії, яке базується на силі хвиль, різниці рівнів припливів і відпливів, течій і т. п. В СРСР на Польському п-ові 1968 споруджено дослідну Кислогубську припливну електростанцію. Міжнародно-правовий статус С. о. — система діючих правових принципів і норм міжнар. права, що визначають правовий статус акваторій, водяної товщі, поверхні та надр дна С. о. Регламентує всі види діяльності д-в, пов'язані з використанням простору і ресурсів С. о., включаючи судноплавство, експлуатацію живих, мінеральних і енерг. ресурсів, мор. наук. досліди і заходи по охороні мор. середовища від забруднення. Простори С. о. відповідно до їхнього правового статусу поділяють на внутрішні води, територіальні води, прилеглі зони, протоки, відкрите море і континентальний шельф Встановлюють також спеціально регламентовані зони мор. просторів (зони консервації живих ресурсів та ін.). Нині складаються нові правові категорії мор. просторів — екон. зони (мор. простори, що примикають до тер. вод, завширшки до 200 мор. миль, в яких прибережна д-ва має суверенні права на живі, мінеральні та енерг. ресурси) і район мор. дна за межами континентального шельфу. Цей район вважається заг. надбанням людства, ніяка його частина не може бути привласнена окремою л-вою, фіз. або юридичними особами. Зміст норм, регулюючих гі або інші види діяльності у С. о., визначається характером діяльності й правовою категорією мор. простору, в якому вона здійснюється. Правовому режимові різних мор. акваторій відповідає і різний повітряного простору режим над ними. Див. також Морське право.

Літ.: Зенкевич Л. А. Фауна и биологическая продуктивность моря, т. 1 — 2. М. —Л., 1947 — 51; Акустика океана. М., 1974; Монин А. С., Каменко-вич В. М., Корт В. Г. Изменчивость Мирового океана. Л., 1974; Физика океана, т. 1 — 2. М., 1978; Гембель А. В. Общая география Мирового океана. М., 1979; Океан и человек. Владивосток, 1979; Проблемы исследования и освоения Мирового океана. Л., 1979: Химия океана, т. 1—2. М., 1979; Бурков В. А. Общая циркуляция Мирового океана. Л., 1980; Динамика океана. Л., 1980; Сорокин А. И. Гидрографические исследования Мирового океана. Л., 1980.

Б. О. Нелепо (географічний нарис)

О. Ф. Висоцький (міжнародно-пларовий статус).

Світовий океан - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази