Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow конс-корон arrow КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ
   

КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ТАБОРИ

- місця примус, тримання або ув'язнення значної кількості людей, як правило, у тимчас. приміщеннях і в примітивних побутових умовах. Започатковані англ. колон, військами на окуп. територіях під час англо-бурської війни 1899—1902. Широко використовувалися у період Першої світ, війни для ув'язнення військовополонених. Особливого розмаху практика застосування К. т. набула в міжвоєн. період 1918—39 у країнах з тоталітар. режимом, де вони використовувалися як знаряддя придушення політ, опозиції та місця ізоляції неблагонадійних осіб і крим. злочинців.

К. т. були запроваджені в Росії невдовзі після Жовт. революції 1917 в рамках політики червоного терору. Організація та керівництво К. т. належали до компетенції Всеросійської надзвичайної комісії (ВНК). Табірну систему введено декретами ВЦВК «Про табори примусової праці» від 15.IV і 17.V 1919. В'язнями К. т. були переважно представники непролет. верств населення, репресовані з превентивною метою або утримувані як заручники. 1920 на Соловецьких о-вах на Білому м. було утв. окр. систему таборів — СЛОН (Соловецкие лагеря особого назначения — Соловецькі табори особливого призначення). Серед перших в'язнів СЛОНу були кол. бійці Укр. галицької армії. Згодом, у 30-і pp., там опинилося чимало представників укр. інтелігенції — поети Є. П. Плужник і М. К. Зе-ров, режисер Лесь Курбас та ін. У 1922 К. т. офіційно були скасовані, але фактично вони продовжувати існувати, змінивши назву на табори примусової праці, а згодом — на виправно-трудові табори. З 1934 ці табори були основою системи ГУЛ АГ.

Нацистські К. т. у Німеччині почали створюватися відразу після приходу А. Гітлера до влади з метою ліквідації політ, противників, а також виконання програми «оздоровлення нації», суть якої полягала у знищенні цілих народів, визнаних расово неповноцінними (євреїв, циган тощо), певних соціальних груп (крим. злочинців, представників окр. реліг. груп) та фізично або психічно неповноцін. осіб. Розгалужена мережа нацистських концтаборів діяла на тер. Німеччини, Австрії, Польщі, в окуп. районах СРСР та ін. «Фабриками смерті» були К. т. в Освенцимі, Треблінці, Майданеку та ін., в яких щоденно шляхом розстрілів, отруєння у газ. камерах, ін'єкцій отрути знищувалися тисячі людей. Водночас значна кількість в'язнів гинула від непосильної праці, фіз. виснаження та хвороб. В окр. таборах провадилися мед. експерименти над в'язнями. Серед найбільших К. т. на тер. України періоду фаш. окупації — Янівський під Львовом (винищено 200 тис. чол.), Гросс-Лазарет Славута на Хмельниччині (150 тис. чол.), Сирецький у Києві. Усього в К. т. і тюрмах гїтлер. рейху за весь період його існування утримувалося 18 млн. осіб, з них 11 млн. було знищено. Система нацистських концтаборів після поразки Німеччини у Другій світ, війні була засуджена Нюрнберзьким процесом 1946 як вияв антилюдяності.

Літ.: Нюрнб. процесс. Сб. мат-лов, т. 5. М., 1991: Білокінь С. Масовий терор як засіб держ. управління в СРСР (1917-1941 pp.). К , 1999.

О. А. Штоквиш.